Притчі Прийшов якось в одне село старець-паломник. Став він ходити по хатах і просити милостиню. Постукав в одну хату – жаліслива хазяйка винесла мандрівникові і теплий одяг, і їжу. Усе давала, щоб він не попросив.
Постукав у другу хату, а там жадібна хазяйка дала йому тільки діряву хустку, та скоріше двері зачинила.
Тільки пішов старець, як сталася в тому селі страшна пожежа. Всі хати згоріли, і люди залишилися ні з чим. Повернувся тоді мандрівник у село і кожному повернув усе, що йому дали.
Першій хазяйці все її добро віддав, а жадібній дісталася тільки її дірява, як сито, хустка.
* *
Чи не так і Бог колись нас усіх розсудить?
Хто затикає вухо своє від волання бідного, той і сам буде волати, – і не буде почутий. (Книга притч Соломонових 21:13)
