Добрий приклад Рути

Руф і Ноєминь, Іветта Позднікова

Згадайте безутішність Ноєминні, коли її дім залишився без чоловіків. Послухайте її сумні слова звернені до Орни і Рути (обидві її невістки): «…Ідіть, повернетеся кожна в дім матері своєї; нехай сотворить Господь з вами милість, як ви чинили з померлими і зі мною!» (Рут. 1:8).

Вона, яка колись була красунею Ноєминню, стала трагічною Ноєминню, зболеною і сповненою єдиного бажання: повернутись до свого місця, де колись була щасливою, у дні своєї молодості, до люблячого чоловіка і дітей.

Але Рута залишилася, щоб бути опорою страждаючій у старості. Тому що зрозуміла: чийсь біль може бути більший аніж її власний. І що біль молодої вдови все ж менший за муки жінки, яка окрім чоловіка втратила ще й обох синів.

Страждання – це не тільки хрест, але й крила. Скорбота оголює, але тільки для того, щоб одягнути знову. Підніміться ви, що плачете! Відкрийте очі й позбудьтеся пригнічення, мороку й егоїзму! Подумайте: світ – це земля, на якій плачуть і помирають. Він гукає: «Допоможи мені!» – устами сиріт, хворих, самотніх, зневірених, зраджених, жертв жорстокості, полонених… Ідіть до тих, що кличуть! Забудьте про себе самих серед забутих! Зцілюйтесь серед хворих! Сподівайтеся із тими, хто втратив надію!

Світ відкритий для всіх, хто має добру волю, щоб служити Богові в ближньому і здобути Небо. Тут – місце болю, там – перемога. Ідіть! Наслідуйте у всіх своїх стражданнях Руту! Скажіть і ви: «Я залишуся з тобою до смерті».

І коли нещасні, що вважають себе приреченими, скажуть вам: «…Не називайте мене Ноєминню, а називайте мене Марою, тому що Вседержитель послав мені велику біду» (Рут. 1:20) – терпляче очікуйте! Істинно, одного дня ці нещасливі нагородять вашу витримку вигуком: Хвала Господу, що звільнив мене від гіркоти, смутку і самотності за допомогою сотворіння, яке зуміло зробити свій біль плідним, на добро. Хай Бог навіки благословить це створіння, бо воно стало моїм рятівником.

Добрий вчинок Рути щодо Ноєминні подарував світові Месію, оскільки Месія походить від Давида, а Давид був онуком Вооза і Рути. Кожен добрий вчинок започатковує великі справи, про які ми навіть не можемо собі уявити.

Перемога людини над власним егоїзмом може викликати хвилю любові, що здатна підніматися, підніматися… і тримати у своїй світлій ясності того, хто її викликав, щоб донести його до підніжжя вівтаря, до Божого Серця.

Автор: о. Йосиф Будай

Наступна

Бабусина палиця

Я хотів би цю історію назвати трохи по-іншому. Симеон Киринейський підставив своє плече під Ісусів ... Читати далі

Попередня

Які люди не мають гріхів?

Якось у веселій компанії заговорили про таїнство покаяння. Був на цій гостині священик. Знаючи це, ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *