Притчі 
Якось у веселій компанії заговорили про таїнство покаяння. Був на цій гостині священик. Знаючи це, один із гостей, «великий філософ», звернувся до священика і каже:
– Отче, я не йду до сповіді, бо не маю і не відчуваю за собою жодних гріхів!
– Ви, не маєте гріхів? – спитав священик. – У такому разі, ви належите до рідкісних винятків, до особливого роду людей.
Гостя це дуже зацікавило, і він, сміючись, запитав:
– До яких це винятків чи особливих людей ви мене зараховуєте?
Священик найперше домігся від нього обіцянки, що той не образиться, коли почує, які люди не мають гріха, а потім сказав:
– Є дві категорії людей, які не мають гріхів: до першої належать маленькі діти, котрі ще не доросли до повного розуму. До другої належать божевільні, котрі втратили свій розум. Всі інші люди мають гріхи. Бо не може людина, живучи в цьому грішному світі, та й не згрішити.
Автор: о. Зиновій Павлиш
