ГНІВ І СОНЦЕ

Маленький хлопчик побився зі своїм братом. Зазнавши нищівної поразки, він насупився і сів у кутку. Коли брат, підійшовши до нього, спробував помиритися, він відмовився слухати. Так і супився цілісінький день.

Настав вечір, мама сказала йому:

– Може, пробачиш брата перед сном? Пам’ятаєш, у Святому Письмі сказано: “Нехай сонце не заходить у гніві вашому” (Еф. 4:26).

Хлопчик трохи подумав, а потім спантеличено зиркнув на маму і спитав:

– А як мені зупинити сонце?

Браття! Не будьте дітьми розумом: на зле будьте, як діти, а розумом будьте повнолітні. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 14:20)