Притчі 
Жив на світі чоловік. Він прославився своїм спокоєм і любов’ю до всього на світі. Будь-яка справа, до якої він брався, виходила в нього добре. Всі того чоловіка поважали, приходили до нього за порадою. Одного разу до нього прийшов сусід, який йому у всьому заздрив. Він сказав погордливо:
– Я в житті все маю! Живу в достатку. Але тебе в місті поважають більше, ніж мене. До кого я подібний, як гадаєш?
Мудрий чоловік усміхнувся і каже:
– Ти подібний до Бога.
Заздрісний сусід задоволено посміхнувся. Але йому захотілося якось допекти приятелю, а тому він вигукнув:
– Зате ти подібний до багна! Мені не зрозуміло, чому все місто ходить до тебе!
Нічого не відповів на це мудрий чоловік, а тільки ледь посміхнувся. Це ще більше роз’ятрило сусіда. Але він все ж запитав:
– Чому ти не ображаєшся на мої слова, бо ж ти назвав мене Богом, а я тебе – багном?
– А на що ображатися? Хто пізнав у собі Бога, той бачить його в інших. А той, хто повний багна, інших також вважає багном.
Добра людина з доброго скарбу серця свого виносить добре, а зла людина з лихого скарбу серця свого виносить зле: бо з повноти серця промовляють уста її. (Євангеліє від Луки 6:45)
