ГРУДКА СНІГУ

Один чоловік жив поздержливим життям. Якось, соромлячись відкрито розповідати про свої принципи, він потрапив у смішну ситуацію. На питання, чи він жонатий, юнак, вважаючи, що після цього розпитування закінчиться, піддався на спокусу трішки збрехати:

– Так, жонатий.

– А як звати вашу жінку? – запитали знову.

Чоловікові вдруге довелося викручуватися.

– А дітей маєте? – пролунало ще одне питання.

І позаяк чоловік вже почав брехати, спинитися він не міг.

– Є.

– А скільки?

Молодик відчув, що остаточно заплутався. “Що далі в ліс, то краще на дрова”, – згадав він приказку.

– Ну, двоє, – нерішуче відповів він.

– А як їх звуть?

Видавалося, що питанням не буде кінця-краю.

Чоловік не витримав і відповів:

– Одну Брехня звати, а другу Неправда. Не жонатий я, не жонатий!

* *

Коли ми грішимо, то спинитися дуже важко. За один гріх відразу чіпляються інші. Це можна порівняти з грудкою снігу: що далі вона котиться, то більшою стає. І найкраще в такій ситуації просто розбити грудку, як і вчинив юнак з цієї притчі.

Всяка неправда є гріх. (Перше послання св. ап. Іоана 5:17)

Наступна

ПІД СТАРОЮ ДОШКОЮ

На задвірку просто на землі лежала стара важка дошка. Діти подеколи підбігали до неї і ... Читати далі

Попередня

ЖИТТЄВІ ДРІБНИЦІ

Що буде, якщо кинути жабу в баняк з гарячою водою? Вона відразу вирішить: "Тут незатишно. ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *