На задвірку просто на землі лежала стара важка дошка. Діти подеколи підбігали до неї і з великими зусиллями підносили, намагаючись зазирнути, що там під нею.
Ах, який жах! У різні боки розповзалися всякі гидкі комахи, ховаючись від світла. Діти швидко опускали дошку, втікали чимдалі, а потім знову приходили дивитися.
Мабуть, багато хто має таку “дошку” у душі і житті! Її зовнішній бік вилощений і принадний. Вона подобається нам самим, і ми охоче показуємо її іншим.
Але є також і внутрішній бік: захований, темний, що припадає до землі і ховає все нечисте.
* *
Піднесіть свою дошку! Нехай вона наскрізь просякне Божим світлом, нехай очиститься і постане перед Ним “сокровенна людина”, чий дух не має лукавства!
Наблизьтеся до Бога, і наблизиться до вас; очистіть руки, грішники, виправте серця, двоєдушні. Смиріться перед Господом, і піднесе вас. (Послання св. ап. Якова 4:8,10)