Йосиф і сири

Святому Йосифові опустилися руки. Він почувався безсилим перед тою неймовірною кількістю дарів, принесених пастухами. Вертепи кажуть неправду, показуючи кошики з первоплодами, хліб, рибу і навіть трохи ковбаси. Дари пастухів були – що б іншого вони могли принести? – сири. Усіх ґатунків і різновидів, різної ваги та розмірів, але тільки сири.

Що з ними робити? Новонароджене Дитя, звісно, не могло їх їсти, а Йосифу з Марією цього вистачило б на рік, а може й більше, але як їх забрати з собою? Може, роздарувати? Пастухи образилися б.

Осел і віл, зрозуміло, також не були в захопленні, оскільки ця їжа не для них, після перших хвилин радости відвертали морди в інший бік. Також і миші, які мешкали в дірах печери наїдалися донесхочу, але сирів була ціла купа, що їм треба були б роки, аби все розібрати.

Отож Йосиф робить те, що Євангелія обережно оминають, хоч воно само в собі не має нічого незаконного: намагається їх продати. Але коли єдиний продавець сирів, якому він їх запропонував, запитав скільки в нього того сиру, то, почувши відповідь «триста двадцять дві головки», прийняв його за божевільного і мало бракувало, щоб покликав військову сторожу.

Отож Йосиф вирішив, що треба придумати щось краще. Будь-яка дійсність, якщо ти її любиш і поважаєш, знаходить свій спосіб, щоб тобі віддячити. Тоді він, добрий тесля, склав дошки в одному з кутків печери, а зверху на них розложив головки сиру. Потім той кут замурував камінням і глиною, залишивши лиш віконечко, щоб сир міг дихати.

«Я не пастух, – міркував, поки все це робив, – але, гадаю, що з сиром має статись щось добре. Присутність Дитятка має бути корисна також і йому».

Щось добре? Я сказав би – найліпше.

Коли через три роки, повертаючись з Марією та Дитятком, Йосиф проходив через Вифлеєм, він відвідав печеру і згадав про сири. Вони все ще були там, незіпсуті, сплячі. Він захотів розрізати одну головку ножем, та щойно встромив кінчик, як форма відкривалася сама, показуючи золотисте лице. Йосиф обережно спробував один шматок і вигукнув: «Це щось смачнюще!», – і дав шматочок Дитяткові.

Чутка швидко розлетілася по околиці, а ввечері печеру заповнив гурт пастухів.

Йосиф розповів, що він зробив із сиром, і кожен хотів щось додати від себе. Але не було що казати, бо всі однодушно погодилися з коментарем: «Це щось смачнюще!», – а після цього хтось підкинув ще одну, слушну, думку: «Тут придалося б добре вино».

З цього бачимо, що Йосиф, якому не приписують жодного чуда, винайшовши твердий сир, і показав, яких результатів можна досягнути, з любов’ю піклуючись про дрібні речі.

Наступна

Розгаданий детектив

Куди поділося золото мудреців? Бо ладан, зрозуміло, згорів, миро випарувалося, а золото?.. Золото, поза тим, ... Читати далі

Попередня

Жива ковдра

Наступного дня, після ночі, коли народилося Дитятко, власник осла і вола прийшов забрати їх назад. ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *