Один чоловік мав дуже слабке здоров’я. Одного разу він почув, як Бог наказує йому штовхати величезний камінь на своєму подвір’ї. День у день, місяць у місяць, рік у рік штовхав він цей камінь. Настав день, коли сатана прийшов до нього і спитав, наскільки далеко він пересунув камінь, штовхаючи його щодня.
– Ні на дюйм, – відповів чоловік. – Я взагалі його не зсунув.
– Ну ти й невдаха, – відказав йому диявол. – Бог ніколи не казав тобі штовхати цей камінь. Якби Він повелів би це тобі, то ти давно би вже зсунув його з місця.
Чоловік подумав над тим, що сказав йому диявол, і звернувся до Бога з питанням, чому він штовхав камінь упродовж багатьох років, але так і не зсунув його.
– Я ніколи не казав тобі зсунути камінь, – мовив Бог. – А тільки просив його штовхати. І поглянь, як завдяки цьому послухові ти змінився. Ти був таким слабим і хворим, коли отримав від мене наказ. А тепер ти сильний і здоровий. Так, ти не зсунув цей камінь з місця, але Я очікував від тебе послуху, віри та сподівання на Мене. І ти виконав це.
Отже, браття мої улюблені, будьте тверді, непохитні, завжди збагачуйтесь у ділі Господньому, знаючи, що труд ваш не марний перед Господом. (Перше послання до Коринф’ян св. ап. Павла 15:58)