СИГНАЛ

Єдиного пасажира, який вижив після корабельної аварії, викинуло на безлюдний острів.

З уламків корабля, що прибило до берега, він збудував собі хатинку, заніс туди все, що викинуло море і могло стати у нагоді.

Щодня в щирій молитві він дякував Богу за порятунок й турботу, благаючи Його про допомогу. Багато разів на день страждалець вдивлявся в горизонт, чекаючи на допомогу. Минуло багато днів, але поряд з островом не пропливло жодного судна.

Щоранку він обходив острів у пошуках їжі. Одного разу, повернувшись з такої мандрівки, він побачив, що його убога хатинка палає, а до неба підноситься стовп диму. Сталося найстрашніше: він втратив усе.

У відчаї бідолашний заволав до неба:

– Боже, як Ти міг так зі мною поступити? За що?

Він абсолютно зневірився. Але наступного ранку його розбудив незвичний шум. Причиною шуму був корабель, що наближався до острова.

– Як ви дізналися, що я тут? – спитався чоловік своїх рятівників, щойно зійшовши на палубу корабля.

– Ми помітили твій сигнал, – почув він у відповідь.

* *

Як легко впасти у відчай, коли приходить біда. Але не треба зневірятися, адже Бог піклується про нас, навіть коли ми не чекаємо допомоги. Про це потрібно пам’ятати всякий раз, коли нас спіткає біда: чорний дим на попелищі життя може бути сигналом, за яким прийде порятунок.

Усі турботи ваші покладіть на Нього, бо Він піклується про вас. (Перше послання св. ап Петра 5:7)