КНИЖНИК В ЯМІ

Один книжник, дуже освічена людина, повертався додому затемна. Він про щось замислився, не подивився під ноги і впав у глибоку яму. Сидить там, вибратися сам не може. Годину сидить, дві. Став він кричати і людей на допомогу кликати.

Проходив повз один перехожий, почув крики, до ями підійшов і каже:

– Тримайся, друже! Дай тільки мотузка роздобуду!

– Почекайте, люб’язний! – сказав книжник. – Хотілося б зауважити, що розмовляєте ви не з невігласом, а з людиною освіченою. За своє життя я прочитав безліч книг і пересилив багато наук і мов. Що стосується вашої мови, то обороти, які ви вживаєте, дуже далекі від книжних і здаються мені абсолютно безграмотними. Не могли б ви висловлюватися вищим складом?

– Ну, якщо так, – усміхнувся перехожий, – раз ти від ученості великої за словами сенсу їх розгледіти не можеш, піду я премудрощам книжковим навчатися, щоб на рівних з тобою говорити. А ти доки в ямі посидь!

Присоромився книжник і вибачився. Пішов перехожий мотузка шукати, скоро повернувся і бідолаху цього з полону і звільнив. З тієї пори книжник ученістю своєю перед простими людьми вихвалятися перестав.

Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать. (1 Послання св. ап. Петра 5:5)