На палубі великого пароплава стояв чоловік і бавився, підкидаючи і ловлячи блискучу річ. Пасажири, дивлячись на нього, запитали:
– Що це у вас?
– Це – коштовний алмаз, – відповів чоловік. – Я продав усе своє майно, яке заробляв протягом життя, аби придбати його.
– Якщо це так, то на вашому місці я не поводився би з ним так легковажно, – зауважив один пасажир.
– О, підкидати його для мене велика втіха, – відповів чоловік і знов підкинув камінь у повітря.
* *
Зрозуміло, що таке поводження з дорогоцінним алмазом недоречне, та, однак, бувають такі люди. Цей алмаз – це наша душа, з якою ми дуже часто легковажно поводимося. Якщо ми загубимо якусь річ – біда невелика. Але якщо загубимо душу – загубимо все.
Бо яка користь людині, коли вона придбає ввесь світ, а душу свою занапастить? Або що дасть людина взамін за душу свою? (Євангеліє від Марка 8:36,37)