Притчі Учені ентузіасти дуже прагнули знайти якусь нову невідому тварину. Вони виїжджали в гори, шукали там сліди і збирали різноманітні відомості в місцевого населення.
І від мешканців одного невеликого селища, розташованого в далекій глушині, вони почули, що в околиці блукає чудернацька істота. І справді, на стежках почали з’являтися дивні сліди, а вночі було чути, як хтось блукає на схилах гір. Чутки про ці події дійшли до міста. Безліч цікавих їздили на літо в гори. Відчинилися готелі, до селища проклали дорогу. У наукових журналах регулярно публікували звіти про пошук невідомої тварини, хоча ніхто так і не зміг знайти її.
Поступово невелике гірське селище перетворилося на курортне містечко. І тільки старожили посміхалися: “Такої тварини тут немає і ніколи не було. Завдяки тому, що ми вправно підробляли її сліди і поширювали про неї чутки, наше селище стало квітучим курортом”.
* *
Так і в житті: те, що вабить нас, часто виявляється пустим.
Не любіть світу, ні того, що в світі… Бо все, що в світі: похіть плотська, похіть очима і гордість житейська, не від Отця, а від світу цього. І світ минає, і похіть його, а той, хто виконує волю Божу, перебуває повік. (Перше послання св. ап. Іоана 2:15-17)
