Притчі АНГЕЛИ ДЕСЬ ПОРУЧ
Елайза відвідувала курси «ангелознавства» у Нью-Йорку, через три дні вона поверталася додому і намагалась застосувати на практиці все, що вивчала. Дійшовши до Сентрал Парку, вона покликала своїх ангелів-охоронців і попросила їх захисту, вона побажала відкрити їм своє серце, щоб з цього моменту вони могли бути частиною її життя…
І так, проходячи через парк, Елайза йшла у свій район. Вона покликала своїх ангелів, коли раптом на шляху в неї з’явився чоловік віком 25 років, який зловив її погляд і подивився на неї так, що від цього погляду вона здригнулась, і її охопив жах. У неї виникло відчуття, що її може підстерігати небезпека.
О цій годині дня через Сентрал Парк проходить багато людей, добираючись додому після робочого дня, тому вона подумала, що чоловік, який, тепер уже на віддалі, йшов вслід на нею, не може заподіяти їй нічого, принаймні доки вона перебуває серед цього натовпу. Раптом вона відчула приплив незрозумілої енергії любови, яка немовби огортала її, і завдяки їй стала почувати себе спокійніше.
Коли вона озирнулася, то побачила, що цей чоловік її вже не переслідує, тому надала ходи, щоб хутко дістатись до свого району, і відчула полегшення, бо нічого з нею не трапилось.
Дійшовши за чотири хвилини до рогу будинку, де мешкала, Елайза почула сирену карети швидкої допомоги, яка наближалась, а також їхало поліцейське авто і сигналило, щоб вона звільнила дорогу. Елайза перетнула вулицю і побачила великий натовп біля будинку, всі збентежено дивився в бік парку, яким вона пройшла декілька хвилин тому.
Елайза запитала в сусідки по поверху, що сталося, а та їй розповіла, що в парку чотири хвилини тому почули постріл. Якийсь чоловік застрелив молоду дівчину, що саме поверталась додому з університету, бо та не давала йому вирвати в неї рюкзак.
Елайза згадала про відчуття страху, яке виникло в неї, коли переходила через парк, що бувало з нею нечасто.
Тоді як люди скупчувались, аби подивитися, що відбувається, вона піднялась у свою квартиру. Приготувала собі чаю, одягла найзручніші шорти і футболку на цей теплий весняний вечір і сіла, ввімкнувши телевізор. У цей момент передачу перервали, щоб повідомити екстрений випуск новин. Вона підсилила гучність. Розповідали про подію, про яку вона щойно довідалась на вулиці. «Поліція затримала вбивцю за квартал від місця злочину», – повідомляв репортер.
Коли Елайза побачила на екрані чоловіка, по всьому її тілу пробіг дрож, – це був саме той, кого вона перелякалася вдень, саме той, хто викликав у неї відчуття, що він може заподіяти їй шкоди.
Дівчина була дуже шокована тим, що сталось, і заінтригована, чому їй вдалося врятуватися від злочинця. Через тиждень після цієї пригоди вона набралася мужности і пішла до в’язниці, де було ув’язнено вбивцю.
Отримавши дозвіл поговорити з ним через решітку, Елайза спитала, чи він її пам’ятає. Чоловік відповів: «Так», – і сказав, що того дня вона йшла попереду його жертви. Здивована, вона знову його спитала:
– Чому ви нічого мені не заподіяли? Я ж відчувала, що ви спочатку йшли за мною, чи я помиляюсь?
– Так, це правда, того дня я хотів напасти на тебе, але раптом з’явилося двоє чоловіків по обидва боки від тебе, зростом під два метри, мені здалось, що це твої охоронці. Я не наважився підійти ближче, бо вони йшли поруч з тобою. Тому жертвою стала дівчина, яка йшла за тобою.
Елайза не могла повірити в те, що почула. Хто супроводжував її того дня в якості охоронців, хто захистив її?..
Це були її ангели; коли вона попросила їхнього захисту, вони відразу поспішили їй на допомогу і врятували їй життя. Це був перший наочний доказ того, що ангели існують і допомагають нам. Після цього випадку вона звертається до них щоранку, розпочинаючи свій день.
Невідомий Автор
| Так, це правда, наші ангели-охоронці, наші захисники, духовні проводирі – називаймо їх як хочемо – перебувають ближче, ніж ми собі це уявляємо, нам лиш потрібно просити їхнього захисту і довірити їм вести нас тут, на землі. |
СТАРІСТЬ ОБОВ’ЯЗКОВА, ЗРІЛІСТЬ – НА ВИБІР
Одного разу, коли я йшов зі своїм батьком, він зупинився на повороті і, помовчавши хвилину, спитав мене:
– Чи чуєш ти ще щось, крім співу птахів?
Я прислухався і через декілька хвилин відповів йому:
– Я чую гуркіт брички.
– Саме так, – сказав мій батько. – Це порожня бричка.
Я запитав у батька:
– Звідки ти знаєш, що бричка порожня, ми ж її ще не бачимо?
Тоді батько відповів:
– Коли бричка порожня, це дуже легко зрозуміти – за гуркотом. Чим пустішим є віз, тим більше він гримить.
Я виріс, і навіть зараз, коли бачу когось, хто забагато розмовляє, перебиває всіх, набридає або виявляє грубість, хизується тим, що має, вважає себе могутнім і зневажає людей, у мене виникає враження, що я чую батьків голос, який каже:
«Чим пустішим є віз, тим більше він гримить…».
Невідомий Автор
| Смирення полягає в тому, щоб приховувати наші чесноти і дозволити іншим розкрити свої.
Справді, існують люди такі бідні, що єдине, що вони мають, – це гроші. Ніхто не робить стільки шуму, як той, хто сповнений егоїзму. |
МАТЕРИНСЬКА ЛЮБОВ
В одній статті в журналі Нешнл Джеографік багато років тому надрукували вражаюче фото Божих Крил.
Після пожежі в Національному Парку Єловстовн лісники розпочали довгий робочий день, щоб оцінити збитки.
Один лісник знайшов птаха, який буквально скам’янів у попелі, сидячи як статуетка біля підніжжя дерева. Вражений цим видовищем, від якого волосся стає дибки, він штурхнув птаха паличкою. Коли він це зробив, троє крихітних пташенят розбіглись з-під крил уже мертвої матері.
Любляча маги, намагаючись запобігти нещастю, відвела своїх крихіток до підніжжя дерева і сховала їх під своїми крильми, інстинктивно відчуваючи, що з дерев підніматиметься вгору їдкий дим.
Вона могла б полетіти, щоб знайти безпечне місце, але відмовилась залишити своїх діток. Коли полум’я досягло її і палило її маленьке тільце, вона трималась стійко, бо вирішила померти заради того, щоб ті, що були під її крилами, могли жити.
Невідомий Автор
| Любов присутня у всьому Божому творінні… |
ПЕРЕШКОДИ НА НАШОМУ ШЛЯХУ
Колись давно один король наказав поставити на дорозі величезний камінь, перегородивши ним дорогу. А сам сховався і став спостерігати, чи хтось відсуне ту каменюку.
Дехто з найбагатших купців і придворних короля просто оминали камінь.
Багато хто голосно звинувачував короля в тому, що він не утримує дороги в належному стані, але ніхто так нічого і не зробив, щоб забрати камінь з дороги.
Одного дня дорогою йшов селянин, який ніс овочі. Наблизившись до каменя, він поклав свою ношу на землю і спробував пересунути камінь до краю дороги.
Він штовхав і надривався, і нарешті йому це вдалося.
Піднімаючи свою ношу, він побачив на землі калитку, якраз на місці, де лежала каменюка. Калитка було повна золотих монет. А ще селянин знайшов там записку від короля, в якій мовилось, що це золото призначене для людини, яка прибере з дороги камінь.
Невідомий Автор
| Селянин зрозумів те, чого інші не змогли зрозуміти: «Кожна перешкода є нагодою для того, щоб покращити наше становище». |
