Притчі Полетів метелик на вогонь.
– Куди ти! – спробував зупинити його метелик, що сидів на шляху, з обпаленим крилом. – Я от полетів і бачиш, що з цього сталося?
– Значить, не з того кінця підлітав! – весело відгукнувся метелик, обережно підлетів до полум’я і… теж обпікся, ледь дивом не згорів.
Сидять вони вдвох, горюють. Раптом бачать – ще один метелик на вогонь летить.
– Стій! – гукають. – Стривай!!!
Та яке там! Він їх навіть слухати не став. Так розігнався, що не те що крило – увесь у полум’я потрапив…
Переглянулися метелики, зітхнули. І, щойно оговтавшись і підлікувавши крильця… знову полетіли до полум’я!
Слухом почуєте – і не зрозумієте, і очима будете дивитися – і не побачите. Бо огрубіло серце народу цього, і вухами насилу чують, і очі свої зімкнули, нехай не побачать очима, і не почують вухами, і не зрозуміють серцем, і не навернуться, щоб Я зцілив їх. (Книга пророка Ісаї 6:9,10)