Притчі 
Як би не чванилися люди величчю своїх діянь, ті, проте, часто бувають наслідком не великих задумів, а лише випадковості.
Не буває випадків до такої міри нещасних, щоб люди заповзятливі не отримали б з них користі, ні до такої міри щасливих, щоб особи безрозсудні не змогли б обернути їх проти себе.
Щирість – це відвертість. Її можна знайти мало в кому, зазвичай ми стикаємося з майстерною удаваністю, яка покликана досягти відвертості оточення.
За відразою до брехні нерідко криється приховане бажання надати ваги нашим твердженням і вселити благоговійну довіру до наших слів.
Істина приносить не стільки добра, скільки її видимість – зла.
Немає похвал, яких не удостоювалася б розсудливість. Проте вона не здатна уберегти нас навіть від найменших негараздів долі.
Далекоглядна людина має визначити місце для кожного зі своїх бажань і потім здійснювати їх за порядком. Наша жадність часто порушує цей порядок і примушує нас переслідувати одночасно таку безліч цілей, що в гонитві за дурницями ми упускаємо істотне.
Витонченість для тіла – що здоровий глузд для розуму.
Чиста і вільна від впливу інших пристрастей тільки та любов, яка прихована в глибинах нашого серця і невідома нам самим.
Жодна удаваність не в силах довго приховувати любов, коли вона є, або вдавати – коли її немає.
Немає таких людей, які, переставши любити, не соромилися б минулої закоханості.
Якщо судити про любов за її звичайними проявами, вона більше схожа на ворожнечу, ніж на дружбу.
На світі немало таких жінок, в яких у житті не було жодного любовного зв’язку, але дуже мало таких, в яких був лише один.
Любов одна, але підробок під неї – тисячі.
Любов, як полум’я, не знає спокою; вона помирає, варто їй перестати сподіватися або боятися.
Істинна любов схожа на примару: усі про неї говорять, але мало хто її бачив.
У більшості людей любов до справедливості – це лише страх зазнати несправедливості.
Мовчання – найнадійніший притулок для тих, хто не упевнений у собі.
