Прохолодним весняним днем равлик почав лізти на вишню, що була рясно вкрита білими квітками.
Горобці на сусідньому дереві від щирого серця тішилися, дивлячись на нього. Потім один підлетів і каже:
– Навіщо ти лізеш? Хіба не бачиш – на цьому дереві вишень немає? І дерево чомусь вибрав найвище!
Не спиняючись, малий равлик відповів:
– Я вже зараз бачу, що ця вишня цвіте більше за інші, відповідно, і плодів на ньому буде найбільше. А коли я дістануся до вершини, на ній якраз і вишні з’являться.
І не уподібнюйтеся світові цьому, а змінюйтесь оновленням вашого розуму, щоб ви пізнавали, що є воля Божа, блага, угодна і довершена. (Послання до Римлян св. ап. Павла 12:2)