Праведник відходив з цього життя. Відходив у радості, немовби повертаючись на батьківщину. Духовні брати обступили його ложе. Вони почали просити його, щоб він залишив їм, як духовну спадщину, важливе напучення, яке допомогло би їм у досягненні християнської досконалості.
Він зітхнув і сказав:
– Я присвятив життя не виконанню своєї волі, а волі Божої, і нікого не вчив того, чого раніше не робив сам.
Будьте ж виконавцями слова, а не тільки слухачами, які самих себе обманюють. (Послання св. ап. Якова 1:22)