Притчі 
– Якби не я, – нахвалявся дощ, щедро зросивши сад і поле, то на землі нічого би не росло!
– Якби не я, – ображено заперечила земля, – то й не було би на чому рости!
– А якби не я… – зухвало почало говорити сонце…
Але тут долинули до них звуки церковного дзвону, що закликали людей до храму.
І всі вони засоромлено змовкли.
Бо згадали, що якби не Бог, то взагалі не було б нічого і ніде!
Господня земля і все, що наповнює її, вселенна і всі, що живуть у ній. (Псалом 23:1)
