Притчі 
Один норовливий кінь якось перекусив вуздечку, скинув вершника і помчав світ за очі, не добираючи дороги.
Думав кінь, що врешті-решт вирвався на свободу, але не помітив попереду прірви і впав із кручі вниз.
* *
Так само і з душею людською. Вистачить викинути людині зі свого серця страх Божий, як вона починає брехати, заздрити, злоститися і пишатися. І не помічає, що попереду на неї неминуче чекає прірва.
А починається все з гордині, коли людина дозволяє собі “брикнути”.
Погибелі передує гордість, і падінню – пихатість. (Книга притч Соломонових 16:18)