Притчі 
Надумав молодий хлібороб женитися і вирушив з приятелями на свято, щоб вибрати собі наречену.
Такі красуні пішли в танок, що в парубків очі забігали – одна ліпша за іншу!
Ступають, наче пави, плечима поводять, красуються. І лише одна сидить осторонь від усіх, схиливши голову й опустивши очі.
– Он моя суджена, – показав на неї хлібороб.
Здивувалися його приятелі з такого дивного вибору, а парубок пояснив:
– Я ж хлібороб і звик судити з пшеничних колосків. Коли вони стоять, гордо випрямившись, так що їх здалека видно, то в таких колосках переважно майже не має зерна. А колос, повний хліба, завжди схиляється донизу так, що подеколи його відразу й не помітиш. Так само й наречена.
Миловидість оманлива і краса суєтна; але дружина, яка боїться Господа, гідна похвали. (Книга притч Соломонових 31:30)