Одного разу верблюд пішов до намету і запхав у нього свого носа. Але оскільки ніхто його не гнав, він пропхав туди пів свого тулуба. Трохи згодом верблюд зайшов у намет весь. Повернувшись, господар промовив до верблюда:
– Для двох мешканців цей намет замалий.
Верблюд відповів:
– Якщо це так, то виходь із нього.
* *
Так заходить гріх далі й далі в душу, поки врешті-решт цілковито не запанує над нею.
Похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть. (Послання св. ап. Якова 1:15)