Це трапилося одного звичайнісінького осіннього вечора… Похмурий жовтневий день добігав кінця. Тоненькі дзюрочки води повільно стікали склом трамвайних вікон, полишаючи по собі візерунчаті смужечки. Легким барабанним дріботінням дощових краплин небо стукало в дахи міських будівель. Сонце давно заховалося за обрій, темрява пронизувала кожну клітинку тіла. Навіть стрункі красені ліхтарі у своїй шляхетній задумі не могли …
Коли на вулиці мокро й сиро, то аж очам холодно. Хочеться їх кудись сховати, розташувати в місці з виглядом на теплий лимонно-корицевий чай, плетену ковдру й свічкові вогники. Але якщо ти вдома тільки думками, а тіло ще їде по місту в маршрутці, яка аж труситься від холоду, єдине, що лишається зробити, – це зажмуритися, щоби …
Коли мені випала честь полетіти в Америку 1993-го, перед батьками постала дилема, де знайти гроші? Хоч у пісні й співається «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала, і рушник вишиваний на щастя, на долю дала», освітяни, проте, не наважувалися відпустити сина в дорогу з одним лишень рушником, за яким, до речі, довгенько простояли …
Місто-казка… Місто-мелодія… Кожен, хто хоч раз побував тут, не втратить віру в диво. Львів дарує здатність бачити прекрасне в простому: у ранковому сонці, яке щойно прокинулося й відкриває замружені оченята назустріч новим пригодам; у подиху вітру, що пронизує душу й розповідає свою історію про втрачене й знайдене, бажане й реальне; у цвітінні відроджених дерев, їхній …
Ліка майже відразу звернула увагу на той запис. Спочатку він збентежив її, здивував, можливо, навіть збив із пантелику, але вона точно знала, що ті дивні, вишукано закручені вгору зелені літери їй не сподобалися. Біля невеличкої, ледь помітної серед безлічі велетенських монументальних будівель кав’яреньки висіла маленька дерев’яна дощечка, де й красувався той напис: «Вам бракує щастя? …
Вона завжди вибирала не тих чоловіків. От і знову: зламані крила, сіль на щоках і пустка в серці. Зібрала докупи друзки вщент розбитих надій, укинула до сумки дві улюблені книжки, записника й носові хустинки та поїхала до бабусі. Ніщо так не лікує душевні рани, як її смачний і наваристий квасолевий суп, духмяно-золотавий м’ятний чай і …
Погода була надзвичайною. Уже кілька діб уночі йшов прохолодний дощик, а на ранок усе чисте й вимите ніжилося в теплих обіймах сонця. Кришталеве ранкове повітря від проміння ставало бурштиновим і смачно пахло свіжою випічкою й кавою. Юля поспішала на роботу. Власне, не на роботу, а на розраду. Маленький синьоокий Богданчик був її втіхою та щастям. …
Найбільше її вражало те, що в його очах не було ні суму, ні болю. Там навіть не вловлювався відчай чи страх перед завтрашнім днем. Заздрощів і озлобленості на людей (а Соня думала, що це невід’ємні почуття для таких людей) теж не було. Блакитні, чисті оченята цього хлопчика дивилися на світ із повним спокоєм. Обличчя іноді …
Станіслав Єжи Лец, поет, філософ, письменник-сатирик Безвихідним ми називаємо становище, вихід з якого нам не подобається. Не втрачайте голову, а раптом доля захоче вас по ній погладити? Багатьом нулям здається, що вони орбіта, якою обертається світ. Люди самотні, бо замість мостів вони зводять стіни. Ти і сам забудеш про себе після смерті, що ж казати …
Станіслав Єжи Лец, поет, філософ, письменник-сатирик Шкода, що в рай потрібно їхати катафалком! Не люблю, коли настає свобода, – зізнався раб із стажем, – тоді рвуться ланцюги, що зв’язують нас один з одним, і людина залишається самотньою. Добре вірити в людину, але краще бути в ній упевненим. Надія бачить невидиме, відчуває невідчутне і здійснює неможливе. …
Притчі