Вечір дуже теплий і ніжний. Крізь відчинене в кухні вікно знадвору чується мукання корови й долинають міцні пахощі матіол. Бабуся Орися метушиться коло печі, щось тихенько наспівує. Настрій має особливий – такий, який буває, коли пече чоловікові сирник. Очі горять любов’ю, і їй так хочеться встигнути до приходу Романа. Вона старається щиро й зосереджено, її …
Бабуся залишила Солі в спадок будинок. Зовсім несподівано, неждано й негадано, як-то кажуть. Бабуся, власне, була їй не зовсім рідною, то була тітка її мами, котра завжди трималася осторонь усієї родини, однак маму вона любила. Бабуся Марта жила в маленькому містечку, де вулиці було вимощено старою бруківкою, де щонеділі ходили до церкви, де похід на …
Сонце поволі котиться за високу чорну браму, люди в білому метушаться, хто сміється, а хто сумує стиха. Сьогодні День Святого Валентина, 14 лютого, свято шоколаду й любові. Молода білявка з білосніжним, навіть блідим, лицем, зачесаним волоссям у кінський хвіст і трохи кирпатим носиком сидить на краєчку лікарняного ліжка. (Це одна з тих, хто сумує, дивлячись …
У моєму домі оселилася біла троянда. Вона стала бажаною гостею. Я приносила їй чистої підсолодженої води, відчиняла в кімнаті вікно, аби їй вільніше дихалося, не вмикала голосно музику й говорила в її присутності тільки про хороше. Оскільки маю лише одну кімнату, то мені більше ніде було говорити про щось інше, окрім хорошого. З часом я …
У її голові все ще плуталися думки. Вона вже не прокидалася з головним болем, не прокручувала сотні разів їхні розмови, не відчувала того дивного щему в грудях. Вона вже спала ночами та славила Бога за мир, яким Він нарешті огорнув її стомлену свідомість. Але не минало й дня, щоби вона не намагалася вибудувати бодай якийсь …
Відчуття твоєї присутності. Я зустріла твій погляд. Прийняла його у свої зіниці, загорнула в пам’ять і надійно заховала десь у думках. Твої очі спокійно й упевнено торкались усіх найтонших рис мого обличчя. Не знаю, чи ти згадував їх, чи вивчав знову. Твоє обличчя добре пам’ятала. Я сиділа неподалік. Нас розділяло кілька столиків із людьми. Ти …
Я йшла під дощем. А він ішов зі мною поряд. У моїй руці була парасолька, а він наполегливо радив закрити її та відчути дощ. Проте я не слухала. Це, здається, його дратувало. Він був холодний, як та злива. Я змерзла. У моїх артеріях гуляв вітер. Його голос був, як морозиво взимку, – холодний, але шалено …
Гаяння часу в соціальних мережах – як власноруч пропите та прокурене життя. Створюємо сторінку, де зберігаються наші фотокартки, усмішки, де сховані переживання, таємні архіви повідомлень… Кожного дня за купою смайлів приховуємо щирі слова. Знаєте, соцмережа нагадує цвинтар почуттів і секонд-хенд думок, місце вигаданих мрій і фальшивих усмішок. Ми як заручники на синьому тлі он-лайн. Не …
Посеред людного міста, між галасом машин і голосами мешканців, притаїлася руда дівчина. Вона стояла з дещо збентеженим виразом обличчя, намагаючись усмирити своє волосся, що неслухняно підстрибувало навіть від мікроскопічного подиху вітру. Ніякі гумки й кольорові шпильки не в змозі були вгамувати її руде, трохи лисиччине єство. Дівчисько виглядало так, ніби щойно з’явилося тут якимось магічним …
Алінка завжди мені казала, що збирається кохати мене все своє життя. Чомусь раніше я не сумнівався, що саме так і буде. Навіщо ж витрачати свій час, сили, обійми й усього себе на людину, яку збираєшся кохати хоч на мить менше?! У періоди гострої закоханості у свою Алінку я їй теж обіцяв кохання тривалістю в життя. …
Притчі