Покаяння – Частина 2

У НЕТРЯХ НЬЮ-ЙОРКА

Американський пастор Девід Вілкерсон розповідає про свої місії у бідних кварталах Нью-Йорка.

«Я ніколи не забуду однієї зустрічі на вулиці Харлем. Поруч зі старою школою з розбитими вікнами зібралися близько двохсот людей. Я помітив, що серед них є багато наркоманів і повій. Поки грала музика у стилі негро-спірічуел, одна брюнетка на ім’я Роза зробила мені знак і тихо спитала:

– Пане Вілкерсон, та жінка, яка щойно з вами розмовляла, – це соціяльний працівник?

Я кивнув.

– У вас пригнічений вигляд. Я можу побитися об заклад, що вона вам сказала, нібито нам, повіям, потрібна не релігія, а робота і гроші!

– Так, саме це вона мені сказала. Іноді я задумуюся, чи не має вона рації. Врешті-решт, це правда: ми не можемо вам запропонувати ані грошей, ані роботи, а тільки віру і молитву.

Роза поглянула мені у вічі:

– Пане Вілкерсон, два тижні тому ви приходили сюди з трубами і піснями. Я слухала вас і тихенько реготала, коли ви казали, що Ісус може жити у моєму серці; у це я ніяк не могла повірити! Після цього одна з жінок, які вам допомагають, дала мені невеличку чорну брошурку, попросивши мене переглянути її. Я посміялася з неї, коли вона сказала, що Ісус може допомогти мені стати кращою. Та ввечері я почала читати цю книжечку під назвою «Іван». Мені подобалося це ім’я. Я прочитала дві глави, прочитала, як Ісус перемінив воду на вино, і запитала Його, чи не міг би Він перемінити також моє серце.

Відтоді у моєму житті щось змінилося. Гори сміття перед дверима нашого будинку так само смердять, так само багато бруду на сходовій клітці, а втім, у моєму житті все змінилося.

Щось говорить мені, що Бог всюди зі мною, і що Він мене не покидає.

У мене ще є купа проблем, але Ісус вирішив найбільшу з них: Він дав мені можливість жити в мирі із самою собою».

пастор Девід Вілкерсон

Ця історія людини з нетрів Нью-Йорка переконливо показує нам, як «Добра Новина проголошується малим» і сьогодні. Достатньо було слова Євангелія, щоб ця бідолашна повія попросила в Бога, щоб Він перемінив її серце, і щоб вона віднайшла мир.

СІРИЙ КІТ

Ця історія трапилася у 1945 році. Бернару було 14 років. Разом з матір’ю і братами він жив у таборі для бездомних у Нуазі-ле-Гран біля Парижа.

Саме там серед металевих піддашків, серед щурів і бруду, отець Юзеф Вресінський заснував рух «Четвертий Світ».

І саме через щурів більшість людей у таборі мали котів.

Бернар розповідає нам історію їхнього сірого кота з білою плямкою на шиї.

Якось увечері мама запитала мене:

– Де наш кіт?

– Мабуть, надворі.

– Піди-но пошукай його, мені не подобається, коли він всюди тиняється.

Я шукав його по всьому табору, запитуючи:

– Чи не бачили ви сірого кота з білою плямкою на шиї?

Ніхто його не бачив. Мамі було прикро.

Декілька днів потому я копав яму за нашою хатинкою, щоб поставити стовп на межі з нашим сусідом Альбером. І раптом знайшов шкіру нашого кота з білою плямкою! Я побіг до сусіда.

– Альбере, ти часом не бачив мого кота?

– Ні, ні, не бачив.

– Ходи-но сюди.

Я показав йому шкіру кота.

– А це що таке?

– А що мені до твого кота?

– Припини, не бреши!

Врешті-решт він зізнався, опустивши голову:

– Так, це я.

Моя мати сказала йому:

– Сподіваюся, що ви вбили його не для задоволення?

– Ні, я його вбив, бо у нас не було що їсти…

Через два тижні я зустрів Альбера у таборі. Він сказав мені:

– Ти не хочеш кота?

Я з подивом глянув на нього.

Він продовжив:

– Він трохи схожий на твого, сірий, з білою плямкою на шиї.

Мама одразу взяла нового кота. Відтоді Альбер став мені як брат, і не через нового кота, а через те, що йому було прощено.

* * *

Святий апостол Павло каже нам жити у світлі. Щоб жити у світлі, слід виявляти зло. Медсестри добре знають це: щоб вилікувати рани, треба їх відкрити. Це і є сповідь: виявити наші слабкості, щоб зцілити їх.

Наступна

Покаяння – Частина 3

ХАМЕЛЕОН Вісімнадцять років. У цьому віці людина стає дорослою, але не завжди буває зрілою. А ... Читати далі

Попередня

Покаяння - Частина 1

ОДИН ЮНАК НЕЗАБАРОМ ПОМРЕ Ось як один паризький священик пригадує собі кінець німецької окупації: «Одного ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *