Притчі – Я шукаю миру в душі, котрий приходить із смертю «я».
Майстер мовив:
– Хто шукає цей спокій?
– Я.
– Цікаво, як твоє «я» зможе досягти миру в душі, яким втішаються тільки живі, якщо воно помре?
А згодом розказав таку оповідку:
Помер старий галантерейник. І як же всі були здивовані, коли дізналися, що він залишив по собі чималий статок e страхових полісах.
Це, одначе, аж ніяк не втішило його вдову, яка все голосила:
– Бідолашний мій чоловіче! Ти все життя пропрацював вдень і вночі, аби вибитися із злигоднів. А тепер, коли Бог послав нам отакенне багатство, тебе немає з нами, щоб сповна насолодитись ним!
***
Люди здебільшого прагнуть не радості пізнання та праці, пояснив Майстер, але втіх любові та визнання. Він розповів, як колись його найменша донька наказувала йому читати їй казки щоночі перед сном.
Одного дня його осінила думка: адже казки ці можна начитати на плівку! Скоро мала навчилась сама вмикати магнітофон, і декілька днів усе було добре. Та одного дня дівчинка знову простягнула книжку батькові.
– Дорогенька, – сказав Майстер, – ти ж уже навчилась, як вмикати магнітофон.
– Справді, тату, – погодилась та, – але ще не навчилась сидіти в нього на колінах.
