Природа – наш друг
Природа – друг, вона створена, щоб бути людині другом і помічником, а не рабом чи катом. Люди, що роблять із природи раба, самі роблять її ворогом і катом.
На Балканах досі збереглася повага й милосердя до природи. Досі існує звичай: якщо селянин хоче зрубати дерево, скосити траву чи забити худобу, він хреститься і промовляє: “Прости, Господи!” Народи, що оголосили природі війну не на життя, а на смерть, накликали і накликають на себе безконечні біди. Бо той, хто зруйнує мирні відносини з природою, неминуче порушить і добрі взаємовідносини з Богом.
Міра страждання
Садівник зрізає гілки, щоб дерево швидше росло і краще плодоносило. Якщо він перевищить міру і зріже зайве, дерево всохне.
Вір, що твоє страждання ніколи не може перевищити міри. Бог спостерігає за кожною людиною турботливіше і милосердніше за будь-якого садівника.
Послухай, як роздумує преподобний Ніл Сорський: “Якщо гончар знає міру перетримування посудини у вогні, щоб вона не тріснула, невже Бог не знає міри наших страждань?” Вір, Господь має більше розуму, ніж людина.
