Притчі 
Йшла людина вузькою тернистою дорогою і плакала:
– Господи, скільки живу – стільки грішу! Навіть і не знаю, як це виходить! Допоможи!..
Раптом бачить – попереду міст. А біля нього рибак.
Привіталася з ним людина, запитала, як рибалка.
А той:
– Краще і не буває! Одна риба безтурботна, сама на голий гачок кидається. А друга обережна, так я до неї з підходом. Волосінь у мене невидима. Гачки маленькі, одну тільки наживку видно. Ось цю рибу я впіймав на білий хліб, цю – на пахучу макуху, а ця, дарма що велика – на крихітного черв’яка попалася!
– Так от воно що! – просвітліла обличчям людина і подякувала рибаку.
– За що? – здивувався той, вивуджуючи чергову рибу.
– За науку! – відповіла йому людина.
І пішла далі, дякуючи Господу за те, що так скоро і зрозуміло напоумив її.
Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю. (Послання св. ап. Якова 1:13,14)