Притчі Жила колись людина, яка невпинно скаржилася на свої біди. Вона могла перераховувати їх день і ніч, пам’ятала кожну свою прикрість.
– Ось, – думала та людина, – коли предстану перед Господом, Він запитає мене:
– Розкажи про страждання свої, щоб Я вибрав тобі міру райських радощів, відповідну мірі твоїх страждань.
А тому всі прикрості свої, як великі, так і дрібні, вона записувала в окремий зошит, щоб не упустити щось ненароком при доповіді Богу і не позбутися райської радості.
І от померла та людина і предстала перед Господом. І сказав їй Господь:
– Розкажи мені про радощі, які ти зазнала в житті. Не зможу Я без цього визначити, до якої міри райської радості ти готова.
І нічого не змогла відповісти та людина, бо не радощі свої лічила, а тільки біди пам’ятала.
Завжди радійте. Безперестанно моліться. За все дякуйте: бо така щодо вас воля Божа у Христі Ісусі. (1 Послання до Солунян св. ап. Павла 5:16-18)
