Якось уранці учитель і його учень ішли полями. Учень запитав, яка їжа наблизить його до Бога. Хоча учитель завжди говорив, що всяка страва, благословенна молитвою, корисна для людини, учень йому не вірив.
– Мусить бути якась особлива їжа, що приведе до Бога, – сказав учень.
– Наприклад, гриби, що ростуть отам, – промовив учитель.
Учень захвилювався, вважаючи, що гриби мають сповнити його особливою благодаттю. Але, нахилившись, щоб зірвати один, він закричав:
– Вони отруйні! Якщо я з’їм хоча б один, то обов’язково помру!
– У такому разі я не знаю жодної іншої страви, що приведе тебе так швидко до Бога, – сказав учитель.
Їжа не наближає нас до Бога: бо, чи їмо ми, нічого не здобуваємо; чи не їмо, нічого не втрачаємо. (Перше послання до Коринф’ян св. ап Павла 8:8)