Один мудрий старий пан вийшов на пенсію і купив собі скромний будиночок поряд зі школою. Вперше за кілька тижнів свого заслуженого відпочинку він жив у тиші й привіллі, поки не почався навчальний рік. Уже наступного дня троє хлопчаків, повні сили й енергії, почали ходити вулицею і калатати по всіх сміттєвих контейнерах, що там стояли. Ця металева музика тривала день у день, поки мудрий старик не вирішив, що пора діяти.
Якось він перестрів юних музикантів і спинивши їх, сказав:
– Діти, ви такі милі. Мені подобається, що ви виказуєте свою радість до життя. У вашому віці я сам так робив. Чи не зробите мені послугу? Я дам кожному з вас по доларові, якщо пообіцяєте приходити сюди щодня і калатати далі.
Діти нестямилися від радості і далі стукали по контейнерах. За декілька днів старик знову прийшов до дітей, але вже з сумною посмішкою.
– Економічний занепад витрусив мого гаманця. Тепер я зможу платити вам лише п’ятдесят центів.
Юним бешкетникам це не припало до вподоби, але вони пристали на пропозицію і продовжували свої денні навали.
Ще за кілька днів винахідливий чоловік знов прийшов до хлопчаків, що барабанили в сміттєві баки.
– Слухайте, мені затримують пенсійні виплати, а тому я можу давати лише по двадцять п’ять центів. Ну як?
– Жалюгідний четвертак? – вигукнув головний заводіяка. – Якщо ви думаєте, що ми згодимося марнувати час, гупаючи тут за четвертак, то ви зійшли з розуму! Не буде цього, пане! Ми йдемо!
І старик до останку днів своїх тішився миром і спокоєм.
Отже, будьте мудрі, як змії. (Євангеліє від Матфея 10:16)