Син

Один багатий чоловік та його син мали велику пристрасть до мистецтва. В їхній колекції було все – від Пікассо до Рафаеля.

Дуже часто вони сідали поряд і милувалися шедеврами мистецтва.

На нещастя, син пішов на війну. Він був дуже хоробрим і загинув у бою, рятуючи іншого солдата. Батько отримав новину і глибоко страждав через смерть єдиного сина.

Місяць потому, якраз перед Різдвом, хтось постукав у Двері.

На порозі стояв юнак із великим пакунком у руках, він сказав господареві:

– Пане, ви мене не знаєте, я солдат, за якого ваш син віддав життя. Того дня він урятував багато життів. Мене він саме переносив у безпечне місце, коли куля зненацька пронизала його груди, і він помер.

Він часто розповідав про вас і вашу любов до мистецтва.

Хлопець простягнув руки і вручив старому пакунок:

– Знаю, це не бозна-що. Я не є якимсь великим художником, але думаю, що вашому синові сподобалося б, якби ви отримали це.

Батько розгорнув пакунок. Там був портрет його сина, намальований молодим солдатом.

З глибоким захопленням він став розглядати манеру, в якій солдат вловив і зобразив на картині особистість його сина. Батька так заворожив вираз очей сина, що його власні наповнилися слізьми. Він подякував молодому солдатові і запропонував заплатити йому за картину.

– О ні, пане, я ніколи не зміг би віддячитись за те, що ваш син зробив для мене. Це подарунок.

Батько повісив портрет над каміном.

Щоразу, як відвідувачі та гості пригодили в дім, він показував їм портрет свого сина, перш ніж показати свою знамениту галерею.

Через декілька місяців чоловік той помер, і було оголошено про продаж з аукціону всіх картин, якими він володів.

Багато статечних і впливових осіб прибуло з великим сподіванням придбати якесь відоме полотно з колекції старого.

Першим лотом був портрет сина.

Аукціоніст вдарив молотком, щоб розпочати аукціон.

– Починаємо торги з цього портрету сина. Хто що може запропонувати за цю картину?

Запанувала глибока тиша. Тоді з кінця кімнати почувся голос:

– Ми хочемо бачити відомі картини! Облиште цю!

Однак аукціоніст наполягав:

– Хто запропонує щось за це полотно? 100 доларів? 200 доларів?

Почувся інший розсерджений голос:

– Ми прийшли не за цією картиною!

– Ми прийшли за Ван Гогом, Рембрандтом.

– Переходьте до розгляду нормальних пропозицій!

Але аукціоніст продовжував свою роботу:

– Портрет сина! Портрет сина! Хто забирає сина? Нарешті з кінця кімнати почувся голос:

– Я даю за цю картину 10 доларів!

Це був старий садівник, який служив у батька і сина. Оскільки він був чоловіком дуже бідним, більше запропонувати не міг.

– У нас 10 доларів! Хто дає 20?! – вигукнув аукціоніст. Натовп обурено шумів.

Їм не потрібен портрет сина. Вони хотіли бачити полотна, які могли б стати престижним поповненням їхніх колекцій.

Аукціоніст вдарив молотком:

– 10 доларів – один, 10 доларів – два, 10 доларів – три! ПРОДАНО за 10 доларів!

– Та починайте вже нарешті продавати колекцію! – вигукнув хтось.

Аукціоніст поклав молоток і сказав:

– Дуже шкода, пані та панове, але аукціон завершився.

– А як же інші полотна? – спитали зацікавлені.

– Мені дуже шкода, – відповів аукціоніст, – але коли мене уповноважили провести цей аукціон, мені було повідомлено секретну умову, зазначену в заповіті господаря. Її було заборонено розкривати до певного моменту. Ось вона: «На продаж виставляється тільки Портрет Сина. Той, хто його купить, успадкує абсолютно всі статки цього чоловіка, включаючи знамениті картини».

Чоловік, який купив Портрет Сина, отримує все!

Невідомий Автор

Цінність простого, цінність любови… Він не міг запропонувати більше 10 доларів, але його чутливе СЕРЦЕ, розгледівши вартість Портрета Сина, було винагороджено всім…

 

ЦІННІСТЬ ДРУЗІВ

Одного дня, коли я вчився в останньому класі, побачив свого однокласника, як той повертався зі школи. Його звали Кайл, він ніс додому всі свої підручники.

Я подумав: «Для чого комусь забирати зі школи всі книги в п’ятницю? Це, напевно, якийсь зубрило!»

У мене ж були грандіозні плани на вихідні (вечірка і футбольний матч у суботу ввечері), тому я тільки знизав плечима і пішов собі далі.

Дорогою я помітив гурт хлопців, що підбігли до Кайла. Вони вирвали з його рук книги, які він ніс, і стали штовхати його так, що він аж упав на землю. Окуляри хлопця злетіли і впали на газон у трьох метрах від нього. Він підняв очі вгору, і я помітив у них глибокий смуток. Моє серце інстинктивно потягнулося до нього.

Я підбіг до хлопця, поки той повз по свої окуляри, і побачив у його очах сльози.

Повертаючи йому окуляри, я сказав:

– Ці типи – ідіоти. Могли б знайти собі іншу розвагу.

Він поглянув на мене і мовив:

– Дякую!

На його обличчі вималювалась широка посмішка. Це була одна з тих посмішок, які виражають справжню вдячність. Я допоміг йому позбирати книги і запитав, де він мешкає.

Виявилось, що хлопець живе неподалік від мене, тому спитав його, чому я ніколи раніше не бачив його по сусідству.

Він відповів, що до цього вчився в приватній школі (раніше я б ніколи не потоваришував з хлопцем із приватної школи).

Дорогою додому ми розбалакались. Він виявився дуже симпатичним хлопцем. Я запросив його пограти у футбол зі мною і моїми друзями в суботу вранці, і він погодився.

Разом ми провели вихідні, і чим більше я його пізнавав, тим більше він мені подобався. Цю думку поділяли й мої друзі.

Настав ранок понеділка, і Кайл знову прийшов до школи зі своєю величезного горою книг. Я спинив його і сказав, що якщо він продовжуватиме в тому ж дусі, то незабаром накачає міцні м’язи. Він просто засміявся і дав мені половину книг.

За наступні чотири роки ми з Кайлом стали найкращими друзями. Завершуючи останній клас, ми стали подумувати про університет. Кайл вибрав Джорджтаунський університет, а я – Дюкський.

Я знав, що ми завжди будемо друзями, і що відстань ніколи не стане на заваді нашій дружбі.

Він вирішив стати лікарем, а я здобув стипендію, щоб навчатись у школі бізнесу. Його постійно непокоїло те, що він «ботанік». Він навіть був одним з перших учнів, відібраних університетом, і вже готувався до урочистої промови з нагоди завершення навчання.

Я зрадів, що не мені доведеться виходити наперед і виступати перед усіма.

У день вручення атестату Кайл виглядав фантастично. Він прекрасно адаптувався до ситуації, і йому навіть дуже пасували окуляри. У нього було більше побачень, ніж у мене, всі дівчата його любили. Чесно кажучи, іноді я по-справжньому йому заздрив.

А сьогодні був один із тих днів, коли він нервував. Тому я поплескав його по плечу і сказав:

– Ну, друже, все буде супер.

Він подивився на мене отим своїм поглядом (вдячности), посміхнувся і сказав:

– Спасибі!

Починаючи свою промову, він відкашлявся і сказав:

– Момент отримання атестату – це добра нагода подякувати тим, хто допомагав нам його здобути протягом цих важких років; це – наші батьки, наші вчителі, наші брати і сестри, можливо, якийсь тренер… але передусім це – наші друзі.

Я зараз тут, аби сказати, що бути другом – це найкращий подарунок, який ти можеш комусь зробити.

– Розповім вам одну історію, – продовжив він.

(Я не міг повірити, коли мій друг розповідав історію про той день нашого знайомства).

– Тими вихідними я збирався накласти на себе руки, – сказав він.

Кайл розповів, як спорожнив свою шкільну шафку, щоб його мамі не довелося робити цього після його смерти, і як ніс свої речі додому.

Він подивився на мене глибоким поглядом і подарував мені посмішку.

– Дякувати Богу, мене врятували. Від непоправного вчинку мене врятував мій друг!

Натовп зашумів вигуками, коли красивий і популярний хлопець розповідав про свій момент слабкости. Я побачив, що його батьки вдячно дивляться на мене і посміхаються.

До цієї миті я не усвідомлював усієї глибини тої події.

Невідомий Автор

Мораль: Ніколи не недооцінюй значення своїх дій. Навіть незначним вчинком ти можеш змінити життя людини. Для добра чи зла, Бог нам дав своє місце в житті, щоб ми могли впливати один на одного в той чи той спосіб.

Шукай Бога в інших. І пам’ятай: «Друзі – це ангели, які ставлять нас на ноги, коли наші крила забувають, як літати».

 

Наступна

Міст

ВНУТРІШНЯ НАСТАНОВА – ЦЕ ВСЕ Самуель був чоловіком, який дуже б тобі сподобався. Він завжди ... Читати далі

Попередня

Справжня любов

Відомий учитель зустрівся з гуртом молодих людей, які виступали проти шлюбу. Вони аргументували свою позицію ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *