Тисяча паперових журавлів – Частина 3

Треба знати, коли змінювати курс

Френк Кох

Два бойові кораблі спрямували на навчальні маневри у відкрите море. Там їм довелося провести кілька днів за гидотної погоди. Видимість була поганою, довкола клаптями вис туман, тому капітан залишався на містку й особисто стежив за всім, що відбувається.

Невдовзі після того, як запала темрява, дозорець повідомив:

– Вогні з правого борту, капітане.

– Залишаються на місці чи рухаються? – запитав капітан.

Дозорець відповів:

– На місці, капітане, – а це означало, що прямо по курсу корабля знаходиться якийсь об’єкт і їм загрожує зіткнення.

Капітан відразу гукнув сигнальникові:

– Сигналізуй кораблеві: рухаємося курсом на зіткнення. Раджу змінити курс на 20 градусів.

З невідомого об’єкта надійшов такий сигнал:

– Раджу вам змінити курс на 20 градусів!

У відповідь капітан наказав:

– Відправляй таке: Я – капітан корабля. Негайно змініть курс на 20 градусів!

– Я – мореплавець другого рангу, – надійшла відповідь. – Вам краще негайно змінити курс на 20 градусів!

Тут капітан розлютився. Він крикнув:

– Сигналізуй: Це – бойовий корабель. Негайно змініть курс.

Відповідь не забарилася:

– Це – маяк!

Бойовий корабель змінив курс.

Робота з недоліками

Розказують легенду про двох чоловіків, двох італійських скульпторів, які жили в один час – Донатело та Мікеланджело. Одного дня Донатело отримав велику брилу мармуру. Він ретельно оглянув її і відмовився прийняти, оскільки було забагато недоліків і тріщин.

Зауважимо, що все відбувалося задовго до винайдення підйомників та гідравлічних ліфтів, і тягарі пересували на колодах. Кмітливі робітники надумали замість повернення каменя до кар’єру дотягти його до Мікеланджело, який мешкав недалеко на тій самій вулиці. Всі помічали, що він трохи неуважний. Може, скульптор і не зорієнтується, що не замовляв тритонної мармурової брили.

Коли Мікеланджело оглянув камінь, то так само, як і Донатело, зауважив численні тріщини та недоліки. Втім, та брила, як видалося, кидала виклик його мистецькому талантові. Він не міг упустити такої нагоди позмагатися і прийняв той мармур, від якого відмовився Донатело.

Зрештою Мікеланджело створив із того начебто не придатного каменя один із найбільших світових шедеврів мистецтва – статую Давида.

Гидке каченя?

Одна дівчинка дуже переживала через те, що некрасива. Вона дуже цим журилася, але з віком змінила своє ставлення. Вона розповідала:

– Я усвідомила, що бути некрасивою – це насправді мати дар, завдяки якому я змогла розвинутися внутрішньо та духовно зміцніти. Я зрозуміла, що жінки, які не можуть розраховувати на красу, мають працювати більше, аби чогось досягти.

Голда Мейр стала першою жінкою-прем’єром Ізраїлю. Вона не просто прийняла себе такою, як є, а й раділа з того.

Голда Мейр, 1964 р.

Варте життя?

Чоловік, ризикуючи своїм життям, кинувся в бурхливий прибій, аби врятувати дитину, яку змило в море. Коли хлопчак оговтався від шоку, то сказав чоловікові:

– Дякую, що врятували мені життя.

Чоловік подивився йому в очі і відказав:

– Та то пусте. Головне, ти проживи його так, щоб воно було того варте.

Хранитель джерел

На східних схилах Альп причаїлося невелике австрійське містечко. Вище від нього схили гір було вкрито лісом, у якому жив собі один самітник. Багато років тому його найняв ще попередній магістрат, аби він розчищав споконвічні високогірні джерела від листя та гілля. Ті джерела живили став, звідки мешканці міста брали воду через систему каналів.

Старий ненастанно пильнував довколишні схили, вибирав листя та гілки, розчищав намул, який міг забити і забруднити потік свіжої води. З часом містечко стало популярним туристичним центром і улюбленим місцем для відпочивальників. Каналами плавали благородні лебеді. І вдень, і вночі гуркотіли колеса численних млинів, зусібіч буяли зрошені ниви, а панорама містечка нагадувала ідилічну картину.

Минали роки. Одного вечора магістрат зібрався на нараду, щоб переглянути бюджет, і якийсь із радників зауважив пункт витрат на зарплатню таємничому хранителеві джерел. Скарбник засумнівався у доцільності таких витрат і запитав:

– Хто той старий? Чому ми рік у рік платимо йому? Хтось колись його бачив? – Скарбник вів далі. – Все, нам відоме, вказує на те, що той дивний горянин вже, мабуть, давно віддав Богові душу. У кожному разі його послуги більше не потрібні.

Радники прийняли одностайне рішення про відмову від послуг старого хранителя.

Упродовж кількох тижнів усе було, як і раніше. Проте з настанням осені дерева почали скидати листя. Відламувалися маленькі гілочки і падали у струмки. Так на шляху стрімчаків формувалися перешкоди. І от одного дня на поверхні ставка зауважили ледь помітний жовто-коричневий наліт. За кілька днів вода ще більше помутнішала. А ще через тиждень уздовж берегів каналів назбиралося чимало слизького намулу, від якого страшенно тхнуло. Поступово зупинилися млинові колеса. Відлетіли лебеді, потік туристів припинився. Різні хвороби кістлявими пальцями здавили саме серце містечка.

Схвильовані міські радники зібралися на термінову нараду. Вони зрозуміли, якої страшної помилки припустилися, коли надумали так заощадити кошти, і знову взяли хранителя струмків на роботу. За якихось кілька тижнів вода в життєдайній річці почала очищатися. Знову закрутилися млинові колеса, містечко в Альпах отримало нове дихання.

А як же звали того Хранителя Струмків? У міському реєстрі записано по-різному: Добропорядність, Ісая, Ісус, Молитва. А вам потрібен такий хранитель?

Стрибати так і не вище

Зіг Зіглар

Зіґ Зіґлар розповідає про спостереження приборкувачів бліх, які відзначають передбачувану та дивну поведінку комах. Покладіть бліх у банку і відразу побачите, що вони всі повистрибують звідти. Звичайно, блохи відомі своєю неймовірною стрибучістю.

Процес приборкування починається з того, що банку закривають кришкою. Блохи продовжують стрибати, але знову й знову вдаряються головою до кришки. Спостерігаємо далі, як вони стрибають і б’ються. І тут стається щось цікаве. Блохи не припиняють стрибати, але стрибають вже нижче, щоб не стукнутися.

Тепер приборкувач може зняти кришку з банки. Блохи стрибатимуть і надалі, але не виплигуватимуть із банки. Чому? Причина проста. Вони призвичаяться до того, щоб стрибати так і не вище. І коли вони вже призвичаїлися стрибати на певну висоту, то плигнути вище не можуть!

А ви схожі на блоху? Ви також призвичаїлися стрибати так і не вище?

Кривий принц

Жив собі один принц, вродливий, але з кривою спиною. Через цю ваду він не міг стати таким, яким завжди мріяв бути. Його батько, король, прикликав до себе найкращого скульптора того краю і попросив вирізьбити статую принца, але кам’яна фігура мала бути стрункою, а не скривленою. Король встановив статую в особистому саду сина. Щоразу, коли принц дивився на неї, серце билося швидше.

Минули місяці, і люди почали говорити:

– Ви зауважили, що принц, здається, вже не такий кривий, як раніше.

Коли принц почув ці слова, то став почуватися ще впевненіше. Тепер він годинами вдивлявся в статую і розмірковував про свої мрії. І ось одного дня сталося диво. Принц потягся вгору і випростався. Він раптом усвідомив, що стоїть так само рівно, як і статуя.

Ви теж народилися для того, щоб стати принцом або принцесою. Але в чому та вада, яка не дає вам повністю самореалізуватися і стати тим, ким мрієте?

Стратегія сатани

Св. Ігнатій

Св. Ігнатій поставив своїм учням запитання:

– До яких методів вдасться сатана, щоб звабити людей аби вони пішли за ним?

І сам робить висновок:

– По-перше, сатана відвертає людей від праведного прагнення безпеки до грішного прагнення до грошей – жадібності. По-друге, сатана відвертає людей від праведного бажання бути прийнятими до грішного бажання визнання – честолюбства. Зрештою, сатана відвертає людей від праведної оцінки власних чеснот до самозакоханості – гордині. Сатана робить усе, аби поступово відвертати людей від самовдосконалення до зловживання.

Наступна

Тисяча паперових журавлів – Частина 4

Ніколо не зарано, ніколи не запізно Наші досягнення в житті не пов'язані з віком. Перед ... Читати далі

Попередня

Тисяча паперових журавлів – Частина 2

Не час вихвалятися Монгольський фольклор Дві гуски вибиралися на південь у теплі краї, коли до ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *