Сповідаючись, один чоловік зізнався, що вкрав у сусіда сто снопів пшениці. Перш ніж відпустити йому гріхи, священик запитує:
– І скільки ж разів вам довелося ходити по них?
– Чотири рази, отче мій. Я забирав щоразу по двадцять снопів.
– Але ж це тільки вісімдесят!
– Так, решту двадцять, я заберу після сповіді.
* *
Той, хто йде на сповідь, не розкаявшись у своїх гріхах, чимось нагадує чоловіка, що знову зібрався красти пшеницю. Коли каяття щире, то гріх викликає почуття огиди.
Не кожен, хто говорить Мені: Господи! Господи! – увійде в Царство Небесне, а той, хто виконує волю Отця Мого Небесного. (Євангеліє від Матфея 7:21)