Одного чоловіка звинуватили в тому, що він украв вівцю. Його привели до судді разом з обвинувачем. Суддя повелів привести вівцю, а потім наказав кожному – обвинувачу і обвинуваченому – покликати вівцю. Чоловік, що звинувачував, довго кликав вівцю, але та навіть не повернула голови на його поклик. Потім покликав вівцю обвинувачений. Він покликав її тим самим голосом, яким кликав завжди, і вівця відразу піднесла голову, замекала і побігла до господаря. Суддя відразу побачив, кому належала вівця. Обвинуваченого виправдали.
* *
Ісус сказав: “Голос Мій почують, і буде одне стадо і один Пастир” (Ін. 10:16). А чиї ж ми вівці? До кого і на чий голос ми йдемо?
Я Пастир Добрий: пастир добрий душу свою покладає за овець. (Євангеліє від Іоана 10:11)