Притчі Коли правитель сусіднього царства оголосив про свій намір одвідати монастир, усі були в захваті. Тільки Майстер тримався так, як зазвичай, ніби нічого й не сталося.
У призначений час царя представили Майстрові. Вітаючись, цар низенько вклонився і сказав:
– Я прийшов до тебе, бо переконаний, що немає нікого рівного тобі серед втаємничених у природу Всесвіту і людського буття. Тож прошу тебе: поділися і зі мною своїм знанням.
– Задля чого? – спитав Майстер.
– Маю бажання пізнати природу буття, аби опанувати власну природу, а заразом і своїх підданців, і тим досягти повної злагоди в моєму царстві.
– Гаразд, – сказав Майстер. – Але мушу попередити тебе: просуваючись у цьому пізнанні, ти неодмінно відкриєш, що ця злагода, якої так прагнеш, досягається не опануванням, а покорою.
***
– Який, у твоєму розумінні, є найбільший гріх на світі? – запитав проповідник-ханжа.
– Той, яким грішить людина, схильна вважати інших грішниками, – відповів Майстер.
***
– Дійсно, люди поділяються на дві категорії: фарисеї та митарі, – сказав Майстер, прочитавши Ісусову притчу.
– А як розпізнати фарисея?
– Дуже просто: саме вони й ділять людей на категорії! – відповів Майстер.
