В одному гірському селищі жив чоловік, відомий тим, що ніколи не сперечався. Приїхав до нього кореспондент, щоб написати про це статтю. І між ними відбулася бесіда:
– Скажіть, це правда, що ви прожили 90 з лишком років і жодного разу ні з ким не сперечалися?
– Так, це правда.
– І що, взагалі ні з ким?
– Взагалі ні з ким!
– І що, навіть зі своєю жінкою?
– Навіть з жінкою.
– І навіть з дітьми?
– Навіть з дітьми.
– І що, за 90 років жодного-жодного разу?
– Жодного разу.
– Ніколи-ніколи ні з ким, ні з ким? – врешті роздратувався кореспондент.
– Саме так, – спокійно відповів старий.
Кореспондент (червоніючи і нервуючись):
– Та не може такого бути, щоб ви за все життя ніколи ні з ким не сперечалися!
– Ви праві – цього не може бути… – примирливо відповів старий.
Інший пустослов ранить язиком, мов мечем, язик же мудрий – загоює. (Книга притч Соломонових 12:18)