СПРАВЖНЄ ЦУНАМІ
Ця історія сталася у серці Колумбії, в Боготі. Відомі священики з Безансона, брати Жакари, пригадують свою першу зустріч з Люс-Інес.
Ця молода енергійна і спритна жінка розповідає свою історію.
Мені 25 років, й у мене троє дітей. Коли мені виповнилося 17 і я залишалася одна на вулиці, то подзвонила за оголошенням, у якому шукали хостесу. І оком не змигнула, як опинилася в якомусь закритому будинку. Я пережила великий шок, але подумала, що таким чином принаймні зможу вижити.
Згодом, коли у мене вже було троє дітей, мені цього не вистачало. Щоб заробляти більше, я розпочала власну справу разом із приблизно двадцятьма дівчатками віком від восьми до тринадцяти років. Справи ішли чудово завдяки мережі секс-туризму. Однак я не почувалася добре. Десь у глибині моєї душі ніби появилася якась тріщина.
Коли мої діти, які ходили в школу, запитували мене про мою професію, я відповідала: «У мами є бізнес». Але якщо вони запитають колись, який саме цей бізнес, то доведеться їм брехати. Однак усередині мене ніби якийсь голос казав, що якщо я їх люблю, то не маю права брехати.
І ось якось увечері моя найменша донька Нола, коли я цілувала її на ніч, обняла мене і сказала: «Ти – найпрекрасніша мама у світі! Мені б хотілося, щоб усі дівчатка мали таких мам, як ти!»
Треба було це бачити! Я навіть не могла вичавити із себе дітям «На добраніч!». Я кинулася у свою кімнату і зі сльозами звалилася на ліжко. То було справжнє цунамі! Я казала собі: якби ж вона знала! І тоді вирішила з цим покінчити. Я закрила свій ганебний «бізнес» і побігла до сестер, які опікуються покинутими дітьми. Я запропонувала їм свою допомогу на кухні, а вони запропонували навчити мене шити. Також завдяки їм я познайомилася з однією молитовною спільнотою. Це дуже допомогло мені, адже у цьому питанні я також усе тільки пізнаю. Завдяки брагам Жакарам я відкрила для себе, що Бог, за посередництвом Своїх священиків, прощає грішників.
Тепер я планую відкрити невеличкий притулок, де пануватиме любов і радість. Якщо Бог допомагає мені, то я хочу допомогти дівчатам покинути проституцію з такою самою силою, з якою силувала їх займатися цим.
РЕЗЕРВУАР
Ті, які жили в Африці, знають, що таке пилюка на дорозі. Кожна машина, яка проїжджає, піднімає хмару розпеченої пилюки, яка проникає в ніс, очі і рот.
Так само діється у напівпустельних регіонах Індії. А втім, і води тут не бракує! У сезон дощів тут ллє як із відра. Та вода одразу стікає, забираючи із собою трохи родючої землі.
У 1980 році молодий сімнадцятилітній індієць на ім’я Лаксман захотів щось зробити, аби цьому зарадити. Він узяв лопату і заходився рити на цілині великий резервуар у вигляді квадрата, довжина сторін якого – двадцять метрів. Три дні він працював самотужки. На четвертий день, коли двоє юнаків запитали його, що він робить, відповів:
– Хочу повернутися до прадідівських методів: швидко, перед мусоном, вирити великий резервуар, щоб затримати дощівку.
Молоді селяни сказали йому:
– Ти даремно витрачаєш час. Вода проникне у ґрунт.
Та Лаксман не розгубився і відказав:
– Вода, яка просочиться, підніме рівень ґрунтових вод. Таки чином колодязі не будуть сухими.
Вражені юнаки запитали, чи можуть допомогти йому. Невдовзі до справи долучилися всі хлопці і дівчата з села. Запанувала надзвичайна атмосфера. Дорослі також приходили підсобити, приваблені співом і сміхом молоді. Відтоді крадіжки і злочинність серед молоді у цьому регіоні майже зникли.
Через декілька років завдяки наводненню з колодязів село стало самодостатнім. Рослинність пишно розрослася, і культури з достатком годували як тварин, так і людей. Село віднайшло радість життя і смак спільної роботи. Ба більше, наслідуючи цей приклад, 700000 людей у цьому регіоні знову отримали воду, яка дарує життя.
* * *
Євхаристія – це також резервуар. Вона містить нескінченні заслуги Христової Жертви. Подібно, як молодий Лаксман спершу працював самотужки, так і Христос ніс Свій Хрест сам доти, доки Симон з Киринеї не прийшов Йому на допомогу. За його прикладом усіх християн заохочують нести хрест своїх принижень і страждань та радісно, з любов’ю, злучитися з великою Жертвою Спасителя.
Ця правдива участь у Євхаристії зменшує зло. Вона зміцнює єдність християн з Відкупителем, а також зміцнює почуття доброти між ними.