Притчі 
ШІСТНАДЦЯТИЛІТНІЙ ДОКТОР!
Мас-медія дуже полюбляють рекорди. Недавно у газетах з’явилася інформація, що наймолодшому бакалавру у моєму регіоні тільки шістнадцять років!
Та всі рекорди побив святий Альфонс Ліґуорі. У шістнадцять років він уже був двічі доктором: з церковного та цивільного права.
Упродовж дев’яти років він зробив кар’єру успішного адвоката, служачи знатним і впливовим людям Неаполя. Перед ним було прекрасне майбутнє. Та ось одного дня він зустрівся зі спритнішим за нього адвокатом. Альфонс програв процес, у якому захищав майно одного знатного аристократа. Його це дуже упокорило. Він почав розмірковувати і зрозумів, що справа, яку захищав, не була справедлива, адже всі ті багатства були накопичені шляхом експлуатування тисяч бідних, тих, хто працює на землі. Аристократи XVIII століття більше цікавилися своїми правами, ніж обов’язками.
У 27 років Альфонс подав у відставку і став священиком, щоб навчати і вести до кращого життя тих простих людей, яких так зневажають сильні світу цього.
Йому вдалося переконати декількох священиків долучитися до нього, щоб краще пізнати Божественного Відкупителя. Саме так він заснував орден редемптористів, які ітимуть з місіями, тобто проповідуватимуть на парафіях.
У будь-яку пору року під час місій Альфонс та його товариші ходитимуть кам’янистими дорогами по селах в околицях Неаполя, відвідуючи хворих на віддалених фермах.
Та їх було надто мало, і люди швидко забували про них. Щоразу треба було все починати спочатку. Альфонс відчув утому, домагаючись цього, і зневірився. До того ж, артрит викликав у нього біль у суглобах, і він був змушений часто залишатися вдома.
Позаяк Альфонс не бажав сидіти без діла, то почав писати невеличкі простенькі брошурки. Поруч з багатьма прикладами з життя святих у них пояснено, як молитися, як сповідатися, як любити Бога, як приходити до Нього, приймаючи Найсвятіші Тайни.
Саме так Бог перетворив його хронічну хворобу на благословення для незчисленних читачів його творів. І справді, завдяки редемптористам ці твори поширяться на увесь світ і будуть перекладені понад шістдесятьма мовами.
Молімося, щоб це помноження хлібів для духовної поживи наслідували багато людей. Насамперед треба було б використовувати мас-медія, щоб допомогти людям краще пізнати Спасителя і святих. Святий Альфонс казав: «Життя святих – це пережите Євангеліє!».
АДВОКАТ
– Як ти міг таке вчинити?
Анну Вальтере охопив жах. Її брат Кеннет зробив спробу покінчити життя самогубством в американській в’язниці, порізавши собі вени на зап’ясті. По інший бік решітки в кімнаті для побачень Кеннет спокійно розповідає:
– Мені тридцять років, і я не винен. Мене засудили на довічне ув’язнення. У мене немає жодної надії.
Анна знає, що її брат не убивця. Його звинувачують у тому, що він убив одну вдову у своєму кварталі, щоб украсти її заощадження. Вдова захищалася від нападника і поранила його. Щоправда, Кеннет мав непорозуміння з вдовою. Вона дорікала йому, що він зіпсував сусідські відносини через усі ті каркаси іржавих машин у її саду.
Звинувачення у вбивстві ґрунтувалося на слідах крови, знайдених на блузці жертви, група якої відповідала групі крови Кеннета Вальтерса. Це звинувачення не мало жодних серйозних доказів.
Анна обурена цією кричущою несправедливістю. Вона вирішила не опускати руки.
– Пообіцяй мені, що ти не робитимеш спроб самогубства.
– Обіцяю, що знову це зроблю, як тільки зможу.
Анна розуміє його зневіру, але любить брата і хоче йому допомогти.
Вона подумала і вирішила:
– Твій адвокат був дуже слабкий. Ми подамо апеляцію, а твоїм адвокатом буду я.
– Ти?! Та ти тільки нещасна офіціянтка у барі, а хочеш захищати у судовій справі?
– Я поновлю навчання на третьому курсі, на якому я зупинилася. Це триватиме довго, але мені вдасться.
Тоді вона подивилася своєму братові прямо у вічі і сказала:
– Кеннете, якщо я це зроблю, ти відмовишся від спроби самогубства?
Кеннет нічого не відповів. Рішення його сестри змінило все. Вона задумала фантастичну справу. Він знав, що Анна від неї не відмовиться. Він її знав. Його відповідь була чіткою:
– Я не чинитиму самогубства. Тепер у мене є надія.
Анні знадобилося п’ятнадцять років, щоб захистити докторат з кримінального права. Темою дисертації вона обрала тести на ДНК як докази у кримінальних справах!
У той час, у 1983 році, це було щось нове. В архівах Палацу правосуддя вона знайшла речовий доказ, блузку жертви, на якій ще зберігалися сліди крови її нападника. За допомогою тесту ДНК Анна довела, що це кров не її брата. Врешті-решт, у віці 45 років Кеннет вийшов на волю.
* * *
Кров Христова, яку ми приймаємо у Святих Тайнах, рятує нас вже не від довічного, а від вічного ув’язнення.
