Притчі 
Колись один чоловік вирішив постати проти несправедливості, що запанувала у світі, і задумав здобути щастя для всього світу. Він узяв у руки зброю і боровся зі злом скрізь, де тільки його не зустрічав.
Багато довелося йому стріляти і вбивати в ім’я щастя на землі. Минав час. Він засинав і прокидався зі зброєю в руках, бився місяцями, але світ залишався таким самим – несправедливим, злим і жорстоким.
Він втомився від війни і вирішив створити сім’ю.
– Коли вже мені не вдалося ощасливити всіх, – думав він, – здобуду щастя для своїх близьких.
І щодня він боровся за щастя своїх рідних. Багато працював, часом недоїдав, часом недосипав. Так і постарів у цій боротьбі за щастя…
Він лежав на смертному одрі, і усе його життя проходило перед очима. Згадував, як у молодості задумав здобути щастя на землі; як узяв у руки зброю і боровся зі злом скрізь, де проростало воно отруйними паростками; як стріляв і вбивав в ім’я щастя; як будував сім’ю і ростив дітей; як багато працював, як часом недоїдав і недосипав… Потім він кликнув до себе домашніх і сказав:
– Усе своє життя я намагався зробити щасливими інших. І тільки тепер розумію, що починати треба було із себе самого. Якби я спочатку прагнув змінити себе і став щасливим, то і ви були би щасливими. І світ би став кращим, справедливим і добрішим.
Блаженні голодні і спраглі правди, бо вони наситяться. (Євангеліє від Матфея 5:6)