Притчі 
Із книги «Паломництво одного лікаря на Святу Гору» я вміщую тут один уривок, що стосується отця Паїсія:
«Недавно приїжджав на Афон один мій знайомий адвокат і колишній член парламенту з метою відвідування одного подвижника, що прославився своєю мудрістю й святістю, щоб розв’язати якусь проблему, пов’язану зі здоров’ям його сина. Ми разом прийшли на каливу старця. Він прийняв нас так сердечно, наче знав нас уже багато років. Я чекав з великим нетерпінням і цікавістю «висновку» старця: «Якщо твій син і ти не будете молитися, то хвороба продовжить свій природний плин. Якщо будете молитися, то розвиток хвороби піде по іншому шляху. Якщо Бог розсудить, що син твій готовий, то Він може взяти його в тебе й зараз, і ти не вболівай про це. Якщо ж Він розсудить, що син твій ще не готовий, то залишить його тобі».
Цей подвижник любить мене й показує це завжди з великим гумором: «Ти знову тут, агов, лікарю? Чому ти прийшов, адже я ж тебе не кликав?» І додає в тому ж дусі: «Ну добре, раз вже ти прийшов, то я занедужаю, щоб ти не пішов без роботи!» Він показує на бляшану банку з лукумом: «А це в мене медпункт на вулиці! У ньому ліки. Візьми трохи. А в тебе є такі солодкі ліки?» Він проводжає мене, жартуючи на ходу: «Краще сільський лікар, ніж професор університету. Сільський лікар завжди поруч, а де знайдеш професора?»
