Життя – це все, що ми маємо – частина 4

Порядок

Одного дня жінка прийшла із синочком до Махатми Ганді й просила: “Махатмо, скажи йому, щоб не їв більше солодощів”.

– Будь така ласкава, і повернись за три дні – відповів Ганді. Через три дні жінка повернулась з дитиною до Ганді, і той промовив до малого: “Не їж більше солодощів!”

Жінка запитала: “Чому казав нам чекати аж три дні, лише для того, щоб це сказати?”

Махатма відповів: “Тому що три дні тому я сам ще їв солодощі”.

Якби всі ті, хто керує, навчає, командує, заклинає, заохочує – вирішили дотримуватись того, чого вимагають від інших, цей світ був би раєм.

1-ferrero_31

Масаж

Звали її Лю – “прекрасна, мов зоря”. Вона спокійно жила собі в маленькому рибацькому селищі, на березі блакитної ріки. Аж попросив її руки найзаможніший із річних рибалок.

Перші роки молодої пари були справді щасливі, без тіні печалі. Одначе їхнє щастя стало дратувати свекруху, мислилось її, що через невісточку їй нема більше місця в синівському серці. Скоса поглядали на прекрасну невістку й інші члени родини, навіть слуги. Тож свекруха, як тільки могла, почала принижувати невістку, вигадуючи й розповідаючи про неї найбрудніші побрехеньки. Доведена до розпачу, прекрасна Лю постановила помститись й убити свекруху. Ця думка повністю опанувала її. Звернулась до чаклуна, щоб здобути магічний напій смерті.

Чарівник вислухав її уважно й дав пляшечку з рожевою рідиною, яку жінка мала щодня доливати в чай своїй свекрусі, а ще порадив кожного дня робити їй приємний розслаблюючий масаж рук, шиї й плечей, щоб тим самим відвести від себе всілякі можливі підозри.

Сказав, що свекруха помиратиме поволі, впродовж шести місяців.

Шість місяців Лю терпляче постійно підливала рожеві краплі свекрусі в чай і щоденно робила їй приємний розслаблюючий масаж.

Щоденний масаж започаткував між двома жінками нові стосунки, аж урешті потоваришували. Їхні серця змінились. Свекруха зауважила, що синова дружина не лише дуже гарна, а й мила, ввічлива, і привітна. Невістка також щоразу краще пізнавала материнське серце своєї свекрухи.

За кілька місяців Лю встигла забути про причину, що змусила її щоденно відвідувати матір свого чоловіка, їхні зустрічі стали милою звичкою. Сповнені взаємної любові, проводили час у довгих теплих товариських розмовах.

Одного дня свекруха безвинно промовила: “Так добре нам разом. Шкода, що буду змушена померти набагато раніше за тебе…”

Тоді невістка зірвалась на рівні ноги й помчала до чаклуна. Впавши на коліна, благала його, щоб приготував їй протиотруту, розповідала, як змінилось її серце і якими теплими стали її стосунки зі свекрухою.

Чаклун посміхнувся:

– Підіймись, моя прекрасна дочко. Рідина, яку дав тобі, є лише витяжкою з пелюстків троянди. Справжньою протиотрутою на отруту ненависті був той чудовий масаж. Коли ти постійно біля неї, коли розмовляєте, коли дивишся людині в очі, не можеш довго її ненавидіти.

Якщо подивишся на іншу людину, коли та спить,

не зможеш її ненавидіти.

Людина народжується лагідною й беззахисною,

помирає ж твердою й сильною.

Усі істоти народжуються м’якими й ніжними –

помирають засушені й тверді.

Тому, усе, що тверде й міцне, поєднується зі смертю;

те, що ніжне й крихке, поєднується з життям.

1-ferrero_32

Візит

Якогось дня до однієї з парохій дійшла вістка безпосередньо з раю:

“Сьогодні ввечері до вас із візитом прибуде Ісус”.

Парох поспішив усіх про це повідомити.

Натовпи людей зібрались, що б це побачити. Усі очікували від Нього прекрасної промови, але Він обмежився посмішкою, і коли Його представляли, лише привітався: “Добрий вечір”. Парафіяни наввипередки запропонували Йому нічліг, передовсім священик, але Він чемно відмовився від запросин, мовивши, що хотів би провести ніч у храмі. Це всім сподобалось. Покинув храм непомітно, задовго до того як відчинили двері.

Коли посходились люди, побачили розмальований храм. Повсюди на стінах було написано лише одне слово. Усюди одне і те ж: “Стережіться!” Не було жодного закутку, який би обминув: двері, вікна, колони, вівтар, навіть Біблія, що була на амвоні. Зусібіч – “Стережіться”.

Слово увінчане великими й малими літерами, фломастерами, авторучкою, маркерами, аерозолями, усіма можливими кольорами. Де лиш спинялось, око, повсюди бачило: “Стережіться, стережіться, стережіться, стережіться, стережіться, стережіться…”

І як наблизився і побачив місто, Він над ним заплакав кажучи: “О, коли б зрозуміло ти хоч у цей твій день, що потрібне для твого миру! Але це сховано нині від очей твоїх” (Лк. 19:41,42).

Ісус плаче, дивлячись на наше життя. Плаче над Палестиною, Індонезією, Іраком, Україною. Плаче над нашими містами, де панує байдужість, несправедливість, насильство. Плаче над усіма, хто йде в храм, але думки їхні далеко…

1-ferrero_33

Що казати, чого не казати

Є 25 речей, яких не варто говорити тим, кого кохаєте:

“Хіба не казав тобі, що ти така ж сама як твоя мати; Маєш завжди поганий настрій; Ти бездумний; Це твоя вина; Щось тобі не підходить?; Можеш лише нарікати; Що б не зробив, нічого тобі не подобається; Маєш те, на що заслужив; Чому ніколи не слухаєш?; Спробуй бути відповідальним; Що собі мислиш?; З тобою годі витримати; Не знаю, навіщо з тобою зв’язався; Можу навіть зі шкури вилізти, але й так нічого з того не буде; Робитиму, що захочу, якщо тобі не подобається, завжди можеш відійти; Як ти вже щось придумаєш…; Яка безглузда думка!; Єдине, на що здатен, – думати лише про себе; Зробив би це, коли б мене любив; Ти – як дитина; Умієш міняти лиши погляди; Прийми заспокійливе; Які там в тебе проблеми!; Не можу тебе зрозуміти; Ти завжди мусиш мати рацію?”

Є 37 речей, які слід казати тим, кого любите:

“Зроблено досконало; Ти фантастичний; Було прекрасно; Ти сьогодні була чудова; Без тебе чогось бракує; Справді, дуже ціную те, що ти зробив для мене впродовж усіх цих років; Ти найцінніша особа в моєму житті, цінніша за дітей, кар’єру, друзів, цінніша над усе; Щасливий, що одружився з тобою; Ти – найкращий мій друг; Коли б мав прожити ще раз життя, повторно одружився б із тобою; Хочу нині бути з тобою; Мені тебе не вистачало; Не міг перестати думати за тебе; Як мило прокинутись, усвідомлюючи, що ти поряд; Буду завжди тебе кохати; Люблю дивитись, як виблискують твої очі, коли смієшся; Сьогодні ти прекрасна як завжди; Довіряю тобі; Завжди можу на тебе розраховувати; Завдяки тобі маю добре самопочуття; Я такий гордий, від того, що можу бути біля тебе; Мені прикро; Я помилився; Чого б ти ще хотіла?; Про що роздумуєш?; Мені вистачить уже того, що слухаю тебе; Ти надзвичайна; Не можу собі уявити життя без тебе; Поруч з тобою хочу ставати щораз кращим; У чому можу тобі допомогти?; Молись за мене; Нині молився за тебе; Цінна кожна хвилина, яку перебули разом; Дякую за твою любов; Дякую, що приймаєш мене таким який є; Дякую за те, що ти біля мене; Ти кожен день робиш щоразу кращим”.

1-ferrero_34

Незалежно від усього

Утікаючи від нацистської поліції уночі, під час негоди, єврейський рабин разом із дружиною й сином переправлялися озером, через яке проходив кордон. Маленький човен не зміг опиратись потужним хвилям – перекинувся. Жінку з дитиною поглинули морські глибини.

Нещасний чоловік після відчайдушних спроб урятувати близьких доплив до протилежного берега. Виснажений і зболений упав на коліна, звів руки до неба й молився: “Боже Ізраїлю, мені вдалось втекти аж сюди, щоб міг Тобі краще служити, виконувати Твої настанови, і славити Твоє ім’я. Ти випробував мене, щоб пересвідчитись, що вірний Тобі. Знаю: Ти можеш усе. Навіть коли б схиляв мене покинути Твої дороги, присягаю, це б не вдалось Тобі. Можеш боляче мене вдарити, забрати в мене найкраще, найдорожче у світі, можеш віддати мене на тортури, закатувати до смерті; ніколи не забракне мені віри в Тебе”.

Просив Тебе Боже, щоб дав сили реалізувати мою мету, – Ти ж зробив мене слабким, щоб навчився слухати в покорі.

Просив у Тебе здоров’я, щоб міг учинити великі справи, – Ти зробив мене хворим, щоб міг робити добрі справи.

Просив Тебе про багатство, щоб бути щасливим, – дав убогість, щоб став мудрим.

Просив про владу, щоб люди прийняли мене, – зробив мене немічним, щоб мав потребу в Богові.

Просив за речі, щоб тішитись життям, – дав мені життя, щоб втішався речами.

Не отримав нічого з того, про що просив, але отримав те, чого сподівався.

Не зважаючи на те, що жодне з моїх прохань не було виконане, – Моя найглибша молитва була почута.

Тепер відчуваю себе ще більше блаженним!

1-ferrero_35

Міст

Селянин із сином чимчикували до найближчого села на щорічний ярмарок. Дорога пробігала через розхитаний, у тріщинах і прогалинах камінний місток, що дивом тримався над вируючою рікою. Дитя злякалось.

“Тату, гадаєш місток витримає?” – запитало тривожно.

Батько відповів: “Триматиму тебе за руку, сину мій”.

І хлопчина довірливо вклав ручку в батькову долоню. Тулячись до татуся, малюк дуже обережно перейшов міст. Так дістались вони до місця призначення.

Повертались, коли вже стемніло. На зворотному шляху хлопчик запитав: “А як же ріка, міст? Як у ночі здолаємо цей небезпечний міст? Я боюся!”

Кремезний і сильний чоловік взяв малого на руки, і промовив: “Залишайся в моїх обіймах. Тут будеш у безпеці”.

Батько надалі долав шлях зі своїм цінним вантажем. У міцних обіймах син заспокоївся й заснув глибоким, міцним сном.

Наступного ранку хлопчина прокинувся у своєму ліжечку здоровий і неушкоджений. Сонячне проміння лилось крізь вікно. Малий навіть не зауважив, коли його перенесли над бурхливим потоком, і він опинився далеко від мосту.

Такою є смерть.

Вам здається …

Що наближаєтесь до берега – і відкриваєте, що вже в Раю;

схоплюєте долоню і раптом усвідомлюєте, що це Божа рука;

що дихаєте новим повітрям – і відчуваєте пахощі небес;

що помолодшали –  і усвідомлюєте, що це – безсмертя;

що переходите з жахливого шторму до незвичайної тиші;

що прокидаєтесь – і з’ясовуєте, що ви вже Вдома!

1-ferrero_36 

План

Під час вознесіння Ісус кинув погляд у бік землі, що зникала в темряві. Лише декілька маленьких тьмяних несміливих відблисків проглядало в місці розташування Єрусалиму.

Архангел Гавриїл, який прибув привітати Ісуса, запитав:

– Що це за вогні, Господи?

– Це Мої учні, що зібрались на молитві біля Моєї Матері. Маю план: як тільки вознесусь, зішлю їм Святого Духа, щоб ці миготливі вогники стали незгасимим полум’ям, що поволі розпалюватиме любов поміж усіма народами землі!

Архангел Гавриїл наважився на ще одне запитання:

– А що робитимеш, Господи, коли план Твій не вдасться?

Після хвилини тиші Ісус лагідно відповів:

– Але в Мене немає іншого плану…

Ти – маленька лампадка, що жевріє серед безмірного мороку.

Але ти є частиною Божого плану, і ти незамінний,

Оскільки немає іншого плану.

1-ferrero_37s

Наступна

Звуки арфи - Частина 1

Деморалізація Один майстер із мулярів багато літ працював у великій будівельній компанії. Аж ось отримав ... Читати далі

Попередня

Життя - це все, що ми маємо - частина 3

Турбота Лікар заклопотано схилив голову. Стан його пацієнта не покращувався. Уже десять днів лікування не ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *