Життя як оповідка…

Коли Майстра запитали, чи не розчарований він тим, що його зусилля очевидячки дають так мало плодів, він розповів історію про равлика, який почав вибиратися на вишневе дерево одного холодного вітряного дня пізньої весни.

Горобці на сусідньому дереві добряче покепкували на його рахунок. Один з них навіть підлетів і сказав равликові:

– Гей, телепню, чи ти не знаєш, що на цьому дереві немає жодної вишеньки?

Але малюк, не зупиняючись у своєму русі, відповів так:

– Зараз – ні, а коли я на нього видерусь, то будуть.

***

Один учень був схильний до тривалих приступів депресії.

– Мій лікар наполягає, щоб я приймав ліки, аби моя депресія не глибшала.

– То чого ж тоді ти їх не приймаєш? – спитав Майстер.

– Бо вони можуть зашкодити моїй печінці й вкоротити мені віку.

На це Майстер відповів:

– Що для тебе важливіше: здорова печінка чи щасливий настрій? Один рік справжнього життя вартий двадцяти з гаком років летаргії.

Пізніше він сказав своїм учням:

«Життя – воно ніби оповідка: головне, щоби була гарною; а довга чи ні – це вже не так важливо».

Наступна

Значущість Мовчання…

Один відвідувач у монастирі був особливо вражений тим, що він назвав сяйвом, яке йшло від ... Читати далі

Попередня

Закон як зло…

– Закон – це прояв Божої святої волі, – благочестиво сказав проповідник, – і в ... Читати далі

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *