Одного разу поскаржився один чоловік мудрецеві:
– Усі кажуть, що я не вмію тримати язика за зубами, навіть називають наклепником. Чесно кажучи, я багато лихословив у своєму житті. Як би мені тепер виправити всі необдумані слова?
Мудрець сказав:
– Візьми пір’яну перину, піднімися на дах і розвій пір’я за вітром. Потім повертайся до мене, я чекатиму на тебе.
Чоловік вмить зробив все, що велів старець. Задоволений, він прибіг назад і спитав:
– Ну що, тепер я все виправив?
– Ні, – відповів мудрець, – це була лише частина завдання. А тепер йди і збери все пір’я до одного.
Чоловік здивовано подивився на старця і зрозумів, що той дав їй добрий урок на майбутнє.
Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний: бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений. (Євангеліє від Матфея 12:36,37)