В однієї доброї, мудрої бабусі запитали:
– Бабусю! Ти прожила таке тяжке життя, а душею залишилася молодшою за всіх нас. Чи є в тебе якийсь секрет?
– Є, милі. Усе добре, що мені зробили, я записую у своєму серці, а все погане на воді. Якби я робила навпаки, серце моє зараз було б усе в страшних шрамах, а так воно – рай затишний.
Бог дав нам дві дорогоцінні здібності: згадувати і забувати. Коли нам чинять добро, вдячність вимагає пам’ятати його, а коли чинять зло, любов спонукає забути його.
Ухиляйся від зла і твори добро; шукай миру і прагни його. (Перше послання св. ап. Петра 3:11)