Жив колись селянин, який дуже сильно любив Бога. Раптом один із двох синів цього селянина помер.
– Так Бог попустив! – сказав селянин, горюючи разом з жінкою.
Через якийсь час народився в нього син.
– Так Бог благословив! – зрадів селянин, поздоровляючи жінку з народженням дитини.
Наступного року його поле не вродило.
– Так Бог попустив! – сказав селянин своїй дружині, повернувшись з поля.
На другий рік він зібрав великий урожай.
– Так Бог благословив! – поділився селянин радістю зі своєю жінкою.
– Навіщо ти увесь час повторюєш – Бог та Бог? Неначе нічого більше не знаєш, що сказати! – розлютилася жінка. – Ну, що тепер на це скажеш?
– Так Бог попустив! – відповів той.
– Знову ти за своє! Ну, гаразд! І те добре, що працьовитий і дбаєш про сім’ю! – заспокоївшись, сказала жінка.
– Так Бог благословив! – погодився селянин.
Чернець Симеон Афонський
…Бог гордим противиться, а смиренним дає благодать. Отже, покоріться Богові. (Послання св. ап. Якова 4:6,7)