ЛИСИЧКА

Колись один чернець дружив з неписьменним простим селянином. Одного дня селянин сказав ченцеві:

– Я теж шаную Бога, Який створив цей світ! Кожен вечір я наливаю в миску козиного молока і ставлю його під пальмою. Вночі Бог приходить і випиває моє молочко. Воно Йому дуже подобається! Жодного разу не було, щоб у мисці хоч щось залишилося.

Почувши ці слова, чернець не міг не розсміятися. Він добродушно і дохідливо пояснив своєму приятелеві, що Бог не потребує козиного молока.

Проте селянин уперто наполягав на своєму. Тоді чернець запропонував наступної ночі потайки прослідкувати, що відбувається після того, як миска з молоком залишається під пальмою.

Сказано – зроблено: вночі чернець і селянин зачаїлися неподалік і невдовзі при місячному світлі побачили, як до миски підкралася лисичка і випила все молоко.

Селянин був уражений цим відкриттям.

– Так, – сумно визнав він, – тепер я бачу – це був не Бог! Чернець спробував утішити селянина і став пояснювати, що Бог – це Дух, що Він абсолютно інший по відношенню до нашого світу, що люди пізнають Його особливим чином… Але селянин лише стояв перед ним похнюпивши голову, а потім заплакав і пішов у свою хатинку.

Чернець теж попрямував до келії. Але, підійшовши до неї, він із подивом побачив біля дверей Ангела, який перегородив йому шлях. Чернець у страху впав на коліна, а Ангел сказав:

– У цього селянина не було ні освіти, ні знань, щоб шанувати Бога інакше, ніж він це робив. А ти зі своїми знаннями відняв у нього цю можливість.

Ти скажеш, що, без сумніву, розсудив правильно? Але одного ти не відаєш: Бог, поглядаючи на щире серце цього селянина, щоночі посилав до пальми лисичку, щоб утішити його і прийняти його жертву.

Близько Господь до скорботних серцем, і смиренних духом Він спасає. (Псалом 33:19)