Соломія була найвродливішою дівчиною на нашому потоці. А може, і на всьому факультеті. Так мені тоді здавалося. Блакитноока фея із золотими кучерями й чарівною усмішкою, вона полонила мене ще в перший день навчання. Та я, зелений хлопчисько, розгубився – не знав, що маю зробити, аби сподобатися такій дівчині. Тому просто почав тихенько її вивчати, спостерігати …
Ранок… Навколо щебечуть пташки, у ріках плюскотить вода, сонечко дарує всім свою доброту та любов… На уквітчаний ґанок, прикрашений зеленню, вийшла Марічка. Вона здіймала білі рученята догори, щоби зловити яскравого метелика. Її густе та довге чорне волосся розвивалося від легкого поточку грайливого вітерцю. Марічка була ще дитиною. Їй було лише десять. По той бік паркану …
Вона чекала цього все життя. Чекала, як грішник може жадати сповіді, щоби покаятись і зняти із себе весь тягар минулого. Знала, що нічого не зміниться: так само, як і багато років тому, мчатиме в безвість Земля, так само приходитиме та відходитиме від когось кохання, хтось зачаровано зітхатиме, а хтось зриватиме плоди розчарувань… і не буде …
Вона була трохи божевільною. Ну як по-іншому назвати, якщо цього прекрасного весняного ранку, коли всі нормальні студенти її групи солодко спали в своїх теплих ліжках, додивляючись кольорові сни, бо сьогодні пари відбудуться по обіді, ця шалена Мілена в барвистому шарфі, замотаному навколо шиї, з термогорнятком зі ще гарячою кавою та старим товстим записником, купою ескізів, …
Ольга сиділа перед відкритим піаніно й марно намагалася вичавити із себе хоч якусь мелодію. Апатія й байдужість найшли раптово, і вже багато місяців цей стан не минав. А раніше було по-іншому. Гарно було. Уранці чоловік завжди готував для неї запашну каву. Він працював на заводі, тому на роботі мав бути вже о восьмій і ні …
Прокидатися зовсім не хотілось… Не відкриваючи очей, Магдалена намацала на тумбочці мобільник, увімкнула. За мить залунав мелодійний рингтон отриманої смс-ки. Зі здивуванням та ледь жевріючою надією Магдалена пробіглась наманікюреним нігтиком по екрану – і з розчаруванням відкинулась на подушку: знову він, Граф! Сьогодні День закоханих. Колись Магдалена в цей день отримувала з десяток «валентинок», та …
Флористична лавка вирує чарівним життям кожного дня. Хоч в який куточок поглянь, скрізь надихаюча яскрава радість, пастельна ніжність, тендітна розважливість, колоритна невгамовність та ще й атмосфера заворожуючих ароматів! Творчий настрій і палітра щастя допомагають створювати неповторний мистецький шедевр. Не робота, а просто дівоча мрія! – Дівчино, потрібна дуже делікатна робота… Розумієте, освідчуюсь… Дуже хвилююсь, тому …
Тихий шепіт будильника обережно стукав у двері його сну. Новий зимовий день закликав привітатися з ним і поринути в нескінченні лабіринти запланованих слів, де вони шукатимуть своїх адресатів, емоції, що доведеться відчути у власній душі, та відкриттів, які полишать ледь уловимі для ока сліди. Вовняна ковдра зберігала тепло ночі, лагідно огортаючи тіло й душу. «Цікаво, …
Вона була для мене дівчиною, яка любить бузок. У довгій заплутаній історії (хоча все просто й коротко, та не розповідатиму) ця рослина фігурувала як її улюблена. До того ж лише жива! «Зірвані квіти – це ж мертва краса», – казала. Я сміявся й у відповідь жартував, що така думка стала справжнім мейнстримом. І все ж …
Повітря пронизує запах свіжої кориці й пригорілої кави… Тихий дощ стікає мокрими рідкими струмками по запотілому вікні, залишаючи по собі уривчасті сліди. Сонце з головою заховалося під теплою ковдрою й не хотіло виходити на вулицю цілий день. На годиннику – осінь. А в нашій кімнаті пахне літом і грейпфрутом. Його терпкувато-кислуватий аромат тоненьким шлейфом розтікається …
Притчі