Притчі Стали люди буйними, та ласолюбними. Кожен почав жити за власним розумінням. Таке на землі почалося, що стали поширюватися чутки про кінець віку:
– Скоро Бог виллє Свій гнів на землю великим потопом.
– Ні, впаде на землю сонце – Бог виллє Свій гнів вогненною бурею.
– Ні, полчища сарани знищать усі посіви – голод настане на землі.
Вирішили запитати самого древнього старця, який усе побачив за своє довге життя. Старець сумно похитав головою і відповів:
– Кожен сам виливає чашу гніву Божого на свою голову, а Бог лише не перешкоджає нашому свавіллю.
У спокусі ніхто не кажи: “Бог мене спокушає”; бо Бог не спокушається злом і Сам не спокушає нікого, але кожен спокушається, захоплюючись і зваблюючись власною похіттю; похіть же, зачавши, породжує гріх, а вчинений гріх породжує смерть. (Послання св. ап. Якова 1:13-15)
