Здалося одного дня вінику, що в совка легша робота. Ну що в ньому такого: лежи, та чекай, поки в тебе сміття наметуть!
А совок сам давно вже подумував, що його доля важча. Інша справа у віника: знай, мети собі в задоволення!
І вирішили вони одного дня своїми роботами помінятися.
Віник назвався совком.
Совок назвав себе – віником.
І що тут почалося!..
Совок став по підлозі скребти, та кути не забувати. А віник сміття, що на нього сипали – у відро відносити.
Прийшли хазяї і ужахнулися. Уся підлога подряпана, шпалери обідрані, усюди сміття, а в центрі кімнати – совок і віник знесилені лежать.
Браття! Не будьте дітьми розумом: на зле будьте, як діти, а розумом будьте повнолітні. (1 Послання до Коринф’ян св. ап. Павла 14:20)